Методологічні підходи до здійснення фінансової оцінки інноваційних проектів

Проблема порівняння витрат на реалізацію інноваційних підприємницьких проектів і результатів, отриманих від їх впровадження, потребує подальших наукових досліджень і прикладних розробок, оскільки вона пов'язана з фінансовим ризиком. Докладніше ризики інноваційних проектів ми розглянемо далі.

Спроби обґрунтування кошторису на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів спричинилися до появи складних формул і моделей. Деякі з них знайшли практичне застосування в умовах промислових досліджень і використовуються для визначення суми коштів, які асигнуються на науково обґрунтовані розробки. Найпоширеніші з них — метод зворотного розрахунку, метод розрахунку прибутковості капітальних вкладень, методи, що базуються на співвідношеннях і тенденціях, методи дослідження операцій та ін.

Метод зворотного розрахунку як спосіб адекватності кошторису на розробку і реалізацію проектів запропонував Ральф X. Менлі. Загалом він виходить з передумови, що кінцевий прибуток повинен становити суму, достатню для покриття витрат на ці роботи, на будь-які нові споруди й устаткування, необхідні для виробництва і збуту нової продукції. Щоб виконати зворотний розрахунок, потрібно насамперед оцінити ці фактори, а потім, після врахування максимального періоду окупності, визначити кошти, необхідні, згідно з логікою, на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів.

Метод зворотного розрахунку найкраще використовувати в розробках або дослідженнях прикладного характеру. Цей метод порівняно простий і не дуже відрізняється від загальноприйнятих методик складання кошторису.

Другий метод — метод розрахунку прибутковості капітальних вкладень — часто використовують для загальної перевірки кошторисних заявок на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів. Він базується на формулі прибутковості капітальних вкладень. Ця формула звичайно використовується в дослідних роботах на рівні підприємств, керівники яких затверджують кошторисні заявки відділів та підрозділів з розробки цих проектів. Формула, на якій базується цей метод, має вигляд:

де П0 — очікуваний річний прибуток для компенсації витрат на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів, грн.; /н — загальні річні інвестиції на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів, грн.; НП — бажана річна норма прибутковості капіталовкладень, %; Спп — сумарні річні витрати на розробку та реалізацію інноваційних підприємницьких проектів, грн.

Сутність формули (1) полягає в тому, що очікуваний дохід, який залишився після покриття вартості розробки і реалізації інноваційного проекту, повинен забезпечити бодай мінімальну норму прибутку на інвестиції. Якщо перенести фактор прибутку в праву частину і поміняти знаки, то дістанемо:

Формулу (2) можна використовувати для загальної перевірки кошторису на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів підприємства. її корисність для такої перевірки підтверджують й інші дослідники, які займаються проблемами розробки і реалізації науково обґрунтованих проектів. Використання формули (2) дає відповідь на питання про те, скільки коштів слід вкласти в розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів протягом року без втрат для норми прибутковості. При цьому керівники підприємств мають звернути основну увагу на те, щоб дослідна програма не виходила за встановлені для неї кошторисні межі.

Одним із можливих способів задоволення потреби в більш об'єктивному методі розрахунку оптимальної суми коштів, які необхідно витратити на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів, є визначення співвідношень і тенденцій між вартістю науково-дослідних обґрунтувань і контрольованою часткою ринку, торговельними витратами, капітальними та іншими незалежними змінними. Метод, що базується на співвідношеннях і тенденціях, запропонували Бертон В. Дін та С. С. Сингупт.Для оцінки інновацій і відбору інноваційних проектів можна також використовувати співвідношення обсягів реалізації нової і старої продукції, яке для зручності можна показати у вигляді відношення загальних обсягів реалізації до реалізації обсягів старої продукції. Розрахунок загального валового доходу, отриманого від реалізації нової продукції у цьому році, і загального валового доходу від продукції, вдосконаленої і випущеної на ринок у наступні роки, дасть змогу отримати цифри, необхідні для розрахунку співвідношення сукупних обсягів реалізації і старих обсягів реалізації продукції.

Відношення у часі між витратами на науково-дослідне обґрунтування інноваційних підприємницьких проектів і доходами від реалізації продукції встановити важко. Сьогоднішні науково-дослідні обґрунтування проектів можуть дати результати у вигляді нової продукції у майбутньому, через кілька років або взагалі ніколи. Щоб отримати приблизне співвідношення між витратами на наукові дослідження і обсягами реалізації нової продукції, порівнюють відношення сукупних обсягів реалізації щодо старих обсягів реалізації і сукупні витрати на науково-дослідне обґрунтування інноваційних підприємницьких проектів.