Приватизація як основна умова пожвавлення інвестиційної діяльності

Указом Президента України "Про заходи щодо регулювання відносин заборгованості підприємств" буде дозволено погашати прострочені борги державних підприємств і підприємств із державною часткою за рахунок продажу майна, що належить державі на цих підприємствах.

Нині ФДМУ доводиться одночасно розв'язувати протилежні завдання: з одного боку, продавати об'єкти приватизації якнайдорожче, щоб спрямувати більше коштів до державного бюджету, а з іншого — намагатися залучити максимальний обсяг інвестицій для українських підприємств.

Зрозуміло, що неконкурентні способи приватизації — викуп або пільговий продаж акцій працівникам і керівникам підприємств — можна розглядати лише з погляду їх подальшого перерозподілу. Неконкурентні способи продажу характеризуються продажем за номінальною вартістю, а іноді й зовсім безплатним переданням майна підприємства. Оскільки більшість коштів, що надходять для сплати, складають приватизаційні майнові і компенсаційні сертифікати, надходження в бюджет від неконкурентних способів продажу наближаються до нуля. Інвестиційний потенціал трудових колективів та інших категорій громадян, що мають пільги при придбанні акцій, дуже малий, якщо він є взагалі. Проте такі способи продажу акцій забезпечують певний соціальний ефект, оскільки дають змогу працівникам підприємств, які переважно ледь зводять кінці з кінцями, відносно дешево (за номінальною вартістю) чи безплатно одержати частину акцій свого підприємства. Неконкурентні способи продажу створюють досить широке коло власників акцій, які за сприятливої ситуації можуть реалізувати їх на вторинному ринку цінних паперів з метою одержання "живих" грошей.

Крім того, деякі інвестори, знаючи про брак коштів у працівників і керівників підприємств, пропонують їм сплатити за них суму, необхідну для викупу акцій на пільгових умовах. При цьому такі інвестори можуть акумулювати пакет акцій підприємства за ціною, значно нижчою, ніж при конкурентному продажу, працівники ж одержують кошти (тобто фактично вже на цьому етапі відбувається процес вторинного продажу) чи додаткову частку акцій.Серед конкурентних способів продажу необхідно виокремити такі, що пов'язані з надходженням коштів — як унаслідок прямого придбання, так і у процесі виконання інвестиційних зобов'язань.

Сертифікатні аукціони за ПМС і КС не приводять до прямого надходження коштів через специфіку своїх засобів платежу. Природно, що такий вид продажу не несе за собою будь-якої відповідальності покупця за подальший розвиток підприємства. Сертифікатні аукціони дають можливість лише попередньо визначити ринкову ціну того чи іншого пакета акцій підприємства.

Під час продажу акцій на сертифікатних аукціонах відбувається певне їх розпорошення, тому навіть привабливому в економічному сенсі підприємству важко знайти покупця для придбання досить великого пакета акцій, який би міг виступити в ролі інвестора. Такий інвестор може з'явитися тільки на вторинному ринку цінних паперів, але для цього потрібний розвинений фондовий ринок, якого у нас, на жаль, ще немає. Проте інвестори за допомогою українських фірм-посередників все-таки мають можливість придбати досить великі пакети акцій за малою ціною. Як правило, це портфельні інвестори, які зацікавлені отримати прибуток на перепродажу акцій. Такий вид продажу дуже зручний для них, оскільки не вимагає від них ніяких зобов'язань щодо подальшої долі підприємства.

Найбільше коштів приносить у державний бюджет продаж акцій на фондових біржах і грошових аукціонах. У такому разі вся сума коштів, отримана за пакети акцій, надходить державі. Однак при цьому покупець знову-таки просто оплачує вартість пакета акцій і не хвилюється за внесення будь-яких інвестицій. Успішна робота підприємства цікавить більшість таких покупців лише з погляду спекулятивного підвищення вартості придбаних акцій.

Процедура проведення грошових аукціонів значно дешевша, ніж проведення інвестиційних тендерів. Вона не потребує великих витрат на західних консультантів і попередню реструктуризацію підприємств. Крім того, такі аукціони дають змогу брати в них участь усім потенційним інвесторам. Вони надають рівні умови як для вітчизняних, так і іноземних інвесторів, не встановлюючи при цьому якихось обмежень. На відміну від інвестиційних конкурсів грошові аукціони не мають потреби у створенні системи контролю за дотриманням інвестиційних чи інших зобов'язань. Великою перевагою таких аукціонів є те, що їх можна проводити дуже швидко із залученням до торгів великої кількості учасників. Інвесторів тут приваблює більш "прозора" порівняно з комерційними конкурсами процедура визначення переможця.

Проте окремих інвесторів, які планують надалі вкладати великі суми грошей у розвиток підприємства, може не влаштовувати спекулятивно підвищена вартість пакетів акцій, гроші за які не надходять в об'єкт інвестицій. Для залучення таких інвесторів розроблено процедуру проведення некомерційних конкурсів. При такому способі продажу пакет акцій реалізується за попередньо визначеною ціною, а вирішальними чинниками при обранні переможця стають його бізнес-план і зобов'язання щодо реконструкції і розвитку підприємства. У цьому разі у державний бюджет надходить значно менша сума грошей як сплата за придбане майно, однак саме підприємство одержує необхідні йому кошти для реорганізації і переозброєння. Крім того, такий покупець бере на себе зобов'язання щодо збереження, а можливо, і збільшення кількості робочих місць, упровадження нових технологій, організації роботи та ін. Фактично держава при цьому нічого не втрачає, оскільки через деякий час податкові надходження від роботи приватизованих у такий спосіб підприємств значно перевищать суму, яку можна було одержати в результаті продажу підприємств іншими способами. Втім, такі надходження у державний бюджет стануть можливими лише через певний час за умови, що економічна ситуація у країні буде сприятливою для цього.