Приватизація як основна умова пожвавлення інвестиційної діяльності

Процес реформування власності ніколи і ніде не був легким і швидким. Особливо це стосується пострадянських країн з їх плановою економікою, побудованою на командно-адміністративних принципах. Процес приватизації в Україні був також обтяжений певними політичними і соціальними факторами. Проте категорично не можна погодитися з тими, хто вважає приватизацію основною причиною занепаду української економіки, злом, нав'язаним ззовні. Досвід реформування власності в Україні засвідчив, що ніхто не може запропонувати іншого шляху швидкої трансформації економіки, швидкого переходу до ринкових відносин.

Навіть процес "паперової" приватизації, можливо, і не оптимальний з погляду створення ефективного власника і забезпечення великих надходжень коштів у державну скарбницю, виконав свою місію. Тисячі підприємств, що вийшли з-під неефективного управління держави, припинили дарма витрачати бюджетні кошти на підтримку свого функціонування і створили критичну масу приватних суб'єктів господарювання. Мільйони громадян України одержали перші уроки ринкової економіки саме у процесі приватизації.

У процесі приватизації до приватних власників перейшло понад 50 тис. об'єктів промисловості, торгівлі і громадського харчування. Знайшли своїх покупців понад 1300 об'єктів незавершеного будівництва. Зрештою, майже 11 тис. великих і середніх підприємств були перетворені в акціонерні товариства.

Безумовно, найпоширенішим способом приватизації став продаж акцій на сертифікатних аукціонах. Створена наприкінці 1994 — на початку 1995 р. національна мережа центрів сертифікатних аукціонів (НМЦСА) дала можливість кожному громадянинові України безпосередньо або через фінансових посередників узяти участь у процесі приватизації. Для продажу через систему НМЦСА за приватизаційні майнові сертифікати (ПМС) було запропоновано понад 13 тис. пакетів акцій різних підприємств України загальною вартістю близько З млрд грн. Крім того, ще понад 7 тис. пакетів загальною вартістю 1,6 млрд грн було запропоновано для продажу за компенсаційні сертифікати (КС). Тенденції щодо зміщення акцентів на продаж за гроші торкнулися і процесу масової приватизації. Тому із середини 1998 р. на основі НМЦСА стали проводитися грошові аукціони. За час їх проведення населенню і посередникам було продано 2900 пакетів акцій.

За станом на 1 травня 2000 р. 10 800 підприємств були приватизовані з глибиною близько 70 %, із яких 7 500 підприємств уже фактично не мають державної частки.

За станом на 1 січня 2000 р. в роздержавленому секторі працює майже третина від загальної чисельності працівників, зайнятих у галузях економіки.

Дослідження, здійснені працівниками Фонду державного майна України (ФДМУ) разом із провідними українськими компаніями й фахівцями з питань приватизації, дають можливість зробити певні висновки стосовно проведення масової приватизації:

1) створено критичну масу приватизованих підприємств, що є гарантією незворотності процесу реформування;

2) широкі верстви населення були залучені до процесу приватизації, внаслідок чого одержали перші уроки ринкової економіки;

3) незважаючи на розпорошення прав власності, приватизовані підприємства працюють загалом ефективніше, ніж державні;

4) накопичено значний досвід у проведенні різних видів продажу. Проте не можна стверджувати, що процес масової приватизації в

Україні пройшов без істотних недоліків. Сама його природа містила в собі прихований конфлікт. Перед проведенням процесу масової приватизації одночасно ставилися завдання, які за своїм змістом були навіть прямо протилежними. Так, декларувалося, що процес масової приватизації повинен забезпечити:

• розв'язання проблеми соціальної справедливості, тобто надання кожному громадянинові рівної долі державної власності;

• надходження коштів у державний бюджет;

• залучення інвестицій на приватизовані підприємства;