Дослідження іноземних інвестицій
Український уряд в останні роки виявив до зарубіжних компаній скоріше подвійне ставлення, ніж звичайну привітність. Офіційна політика на словах прагне надавати підтримку прямим іноземним інвестиціям, але на практиці зарубіжні фірми стикаються з неймовірними труднощами, намагаючись вкласти капітал в українську економіку. Українське законодавство нестабільне, а тому комерційна діяльність має долати безліч бюрократичних перепон. Крім того, складається враження, що більшість українських політиків просто бояться прямих іноземних інвестицій. Окремі з них переконані, що іноземні інвестиції є засобом "обдурювання", що зарубіжні компанії просто експлуатують українську економіку, не забезпечуючи її розвиток.
Усі ці фактори перекреслюють такі привабливі якості України, як її природні ресурси, могутній, хоча й технічно застарілий і хронічно недовантажений виробничий апарат, наявність дешевої і достатньої кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал. У ринковій економіці сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціокультурних, організаційно правових і географічних факторів, властивих тій чи іншій країні, прийнято називати інвестиційним кліматом. Ранжирування країн світового співтовариства за індексом інвестиційного клімату чи зворотним йому показнику індексом ризику слугує узагальнюючим показником інвестиційної привабливості країни і своєрідним "барометром" для іноземних інвесторів. Залежність потоку іноземних інвестицій від індексу інвестиційного клімату носить майже лінійний характер.
Неважко помітити, що Україна географічно розташована між найбільшими газовидобувними регіонами та основними споживачами газу. Тому невипадково, що Україна стала найбільшою транзитною країною світу. Через неї щороку перекачується 120-140 млрд куб. м газу, у тому числі до країн Центральної та Західної Європи й Туреччини — 110-120 млрд куб. м.
Слід зважати і на те, що за важкий в економічному плані період 1991-2000 pp., пов'язаний зі становленням української держави та переведенням економіки на ринкові умови господарювання, транзит газу не тільки не зменшився, а навпаки, спостерігається тенденція до його зростання.
Важливим фактором залучення інвесторів є приватизація об'єктів ТЕК-обленерго. Необхідно провести їх приватизацію таким чином, щоб світова громадськість переконалась, що в Україні діють стабільні і прозорі ринкові механізми.
На сьогоднішній день вирішені майже всі питання, що турбують потенційних інвесторів, у тому числі пов'язані з реструктуризацією колишніх боргів, дисципліною оплати за електроенергію, методологією визначення тарифів на електроенергію.
Як видно з аналізу законодавств країн колишнього СРСР, за подібності багатьох формулювань в окремих країнах незалежно від задекларованих загальних положень вже прийнятий режим найбільшого сприяння іноземним інвесторам порівняно з Україною. Це виражається у повному чи частковому звільненні від сплати податку на прибуток у перший період експлуатації підприємства (Казахстан, Білорусія, Киргизія, Литва, Туркменія) і зниженні його в наступний період (Казахстан, Киргизія, Литва, Естонія), митних пільгах для таких підприємств: тарифних (Молдова, Росія, Туркменія, Естонія) і нета-рифних (Молдова). Зазначені заходи мають компенсувати несприятливий інвестиційний клімат у цих країнах і побічно підстрахувати іноземних інвесторів від надлишкового ризику. Передбачаються ще й такі заходи: надати податкові "канікули", звільнити підприємства з іноземними інвестиціями від сплати податків та імпортного мита на необхідні виробничі компоненти, а головне, що найважливіше для іноземних інвесторів, — надати їм право власності на землю при створенні нових підприємств.В Україні й дотепер відсутня своя система оцінювання інвестиційного клімату загалом та окремих регіонів. Зазвичай іноземні інвестори орієнтуються на оцінки численних фірм, що регулярно відслідковують інвестиційний клімат у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні. Однак оцінки інвестиційного клімату в Україні, що даються зарубіжними експертами на їхніх регулярних засіданнях, проведених поза Україною і без участі українських експертів, є недостатньо достовірними. У зв'язку з цим постає завдання сформувати систему моніторингу інвестиційного клімату в Україні загалом та її регіонах. Це сприятиме залученню і оптимальному використанню іноземних інвестицій, слугуватиме орієнтиром українським банкам у власній кредитній політиці.
На жаль, інвестиційний клімат в Україні є несприятливим порівняно із країнами Центральної та Східної Європи. Здебільшого відповідальні за такий стан, безсумнівно, центральні органи влади. Однак місцеві органи влади також можуть впливати на формування інвестиційного клімату у своїх регіонах. Відомі випадки, коли компанії згортали своє виробництво в одних областях України, одночасно розширюючи його в інших, що свідчить про суттєві відмінності в інвестиційному середовищі всередині країни. Проте громадськість не приділяє належної уваги позитивним чи негативним діям органів місцевої влади. Відтак, відсутність порівняльного аналізу інвестиційного клімату на регіональному рівні знижує політичний тиск у напрямі розвитку економічних реформ на місцях.