Порядок реєстрації безробітних, пошуку їм підходящої роботи та працевлаштування

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств.

У разі відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту, у межах встановленої броні державна служба зайнятості за кожну таку відмову стягує з підприємства штраф у п'ятдеся-тикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі відмови підприємства від сплати штрафу до державного фонду сприяння зайнятості населення державна служба зайнятості вирішує питання про його стягнення в арбітражному суді.

Дуже важливим і для громадян, які користуються послугами державної служби зайнятості, і для працівників місцевих центрів зайнятості є поняття "підходяща робота ". Саме це поняття визначає, на яку роботу може претендувати громадянин залежно від причини звільнення з останнього місця роботи, освіти, досвіду роботи, тривалості періоду безробіття.

Поняття підходящої роботи міститься у ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення". Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня, що був у галузі відповідної області за минулий місяць. Звичайно при цьому враховується становище на регіональному ринку праці, наявність вільних робочих місць. У ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" пояснюється, яка робота може вважатися підходящою для окремих категорій населення:• для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), — робота, яка потребує попередньої професіональної підготовки або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки;

• для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад 6 місяців, — робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю);

• для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад 6 місяців, — робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) можлива лише за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації;

• для громадян, які змінили професію (спеціальність) за направленням державної служби зайнятості, — робота як за новою, так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

У разі неможливості надання громадянину роботи за професією (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття служба зайнятості повинна запропонувати йому змінити професію (спеціальність) з урахуванням можливості навчання і потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

Працевлаштування — це система організаційних, економічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення трудової зайнятості населення. Закон вимагає, щоб особи, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, активно сприяли своєму працевлаштуванню.

Це означає, що громадянину рекомендується відвідувати центр зайнятості у призначені дні й години, обов'язково маючи при собі паспорт і трудову книжку. Невідвідування безробітним центру зайнятості більше місяця без поважних причин (з дня останнього встановленого строку для відвідування центру зайнятості) може призвести до зняття з обліку.

Одержавши направлення на роботу, громадянин повинен терміново відвідати підприємство — в той самий або на наступний день. Несвоєчасне відвідування підприємства розцінюється як несприяння своєму працевлаштуванню. Корінці направлень на роботу громадянин зобов'язаний повернути працівникові центру зайнятості при наступному відвідуванні з обов'язковою відміткою кадрової служби про результати відвідування. Порушення цих вимог призводить до відповідних санкцій, передбачених законодавством.

Світовий досвід свідчить, що кожна держава постійно турбується про захист свого ринку праці від неорганізованого припливу іноземної робочої сили. Ці питання займають важливе місце в багатьох угодах, укладених Україною з зарубіжними державами.