Історія виникнення та віровчення зороастризму

Мав зороастризм і свій символ віри, який згадується в Авесті, де людина визнає Ахура-Мазду єдиним богом, відрікається від зла і обіцяє боротися з темними силами;

В інтерпретації Зороастра етика набула божественного сенсу, перетворившись на релігію, за якою все існуюче поділяли на два полярно протилежних табори - світ добра, світла і царство темряви, зла. Між ними точиться постійна непримиренна боротьба, яка є основою всіх процесів на землі і в світі богів. А для того, щоб добрі сили перемогли, потрібна і людська допомога, яка виявляється в чесноті, чистоті. Тому зороастризм обґрунтовує загальнолюдські норми моралі. Попередні релігії обмежувались соціальними нормами, відзначали передусім ставлення людини до суспільних обов'язків, а потім до інших людей. А зороастризм концентрує увагу на особі. В основі його етики - тріада - добра думка, добре слово, добре діло. Віруючий тому все життя повинен збирати ці елементи тріади. Головною доброчесністю зороастрійця є землеробство і скотарство;

Зороастрійський культ розвинувся з первісного фетишизму і магії. Спочатку він мав примітивний характер. Кожне слово, кожна дія, кожний рух набувають потаємного змісту. Тлумачення їх та організація культових церемоній - головна функція жерців.

Обов'язковий елемент зороастрійського культу - молитви. Головну молитву “Ахуна-Ваірйа” склав сам Зороастр. Під час богослужіння відбувається символічне жертвоприношення: богам приносять у жертву хаому (сік рослини з наркотичними властивостями). До неї додають прісний корж і фруктову їжу.Зороастрійський культ містить і чимало свят. Це сім щорічних на честь Ахура-Мазди і його пантеону богів, що їх встановив Заратуштра. Особливо урочистим є святкування Ноуруза (Нового року).

Смерть у зороастрійців - це найбільше зло. Мертве тіло є продуктом перемоги злих сил, втілених в ньому. Звідси - все, що пов'язане зі смертю, з трупом, - нечисте. Тому мертвих навіть не слід закопувати в землю, опускати у воду чи спалювати на вогні - це оскверняє природні стихії. Їх виносили на високі кам'яні вежі, де тіло поїдали звірі та птахи.

Зороастрійський культ незмінний впродовж десятків століть і до сьогодні зберігся у послідовників зороастризму - парсів.

Таким чином доречно підкреслити, що зороастрійська релігія з її культово-обрядовою традицією та практикою складає унікальний феномен в контексті релігійних, суспільних та соціальних явищ.

Використані джерела та література.

Маковельский А. О. Авеста. - Баку: Издательство Академии наук АССР, 1960. - 144с.

Абаев В. И. Два зороастризма в Иране // Вестник древней истории. - 1990. - №4. - С.198 - 207.

Аветисьян А. А. Очерки по истории религии и атеизма. Древний мир. - К., 1960.

Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов / Перевод с немецкого Г. Гаева. - М.: Крон-Пресс,1999. - 512 с.

Бойс Мэри. Зороастрийцы. Верования и обычаи. - М.: Наука,1987.

Брагинский И. С., Лелеков А. А. Иранская мифология / Мифы народов мира: В 2 Т. - Т 1. - С. 560 - 561.

Васильев Л. С. История религий Востока: - М.: Высшая школа, 1988, - 416с.

Васильев Л. С. История религий Востока: религиозно-культурные традиции и общество. Учебное пособие для вузов по специальности “История”. - М.: Высшая школа, 1983. - 368 с.

Геродот. Історії: В 9 книгах. - К.: Наукова думка, 1993. - 573с.

Дандамаев М. А. Иран при первых Ахеменидах. (VI век до н. э.). М., Издательство восточной литературы, 1963. - 290с.