Матеріальна культура корінних народів США

У деяких американських народів, як на Заході, так і на Сході США, відбувається навіть відродження народних промислів. Важлива роль у цьому належить племінним радам – керівним органам індіанських общин, які здійснюють цілеспрямовані програми професійного навчання дітей і юнацтва в загальноосвітніх школах і коледжах, на спеціальних курсах прикладного мистецтва.

В деякій мірі продовжує зберігатися регіональна спеціалізація індіанських промислів. Так Північний Схід і Північний Захід залишаються центрами художньої різьби по дереву, а індіанці Південного Заходу славляться орнаментованими плетеними виробами із соломи, керамікою, срібними прикрасами; у народів північних і центральних областей Великих рівнин живі традиції шкіряного виробництва, виготовлення одягу і сувенірів з використанням пташиного пір’я.

У техніці, технології і декорі виробів індійського ремесла присутні як старі, так і нові прийоми і форми. Так в розписах керамічного посуду пуебло, як і раніше переважають геометричні орнаменти, стилізовані зображення тварин і птахів. „Фірмові” одіяла навахо тчуться на примітивних вертикальних ткацьких верстатах. У юроків традиційне мистецтво плетіння кошиків нині розвивається на основі нових форм. У гончарстві в пуебло, папаго, марі копа продовжує застосовуватися досить архаїчна техніка джгутового наліплювання. Пакунки відродили гончарство в 30-ті роки ХХ століття, але вже на іншій технологічній основі – вони використовують гончарний круг, а готову продукцію обпалюють в електропечах і глазурують.

Духовна культура корінних американців в її традиційних формах не зводиться до релігії, хоча саме у рамках релігійних кулів і завдяки традиційній обрядовості зберігаються елементи духовної культури індіанських народів, фольклор, музика, танці, пов’язані з відправленням цих культів.

До традиційних розваг індіанців відносяться різноманітні ігри і спортивні змагання. У пекьоріс і інших груп пуебло з давніх часів існує звичай влаштовувати на великі свята змагання з бігу, в яких беруть участь як дорослі, так і діти. Де-не-де ще зберігаються досить популярні в минулому майже у всіх індіанських народів спортивні ігри типу літнього хокею. Причому є ігри тільки для чоловіків і тільки для жінок. Жінки папаго, наприклад, змагаються в гру „тока” або „подвійний м’яч”, у якій використовуються довгі ключки з сильно загнутим гаком і своєрідний дерев’яний „м’яч”. Поширені різноманітні азартні ігри, які в літературі умовно об’єднують у категорію ігор в кості: „гра в палички” у хавасупаї, гра в „пеон” у кокопа, „гра в кулю” у ірокезів. Остання, наприклад, звичайно відбувається під час новорічного свята і полягає в тому, що учасники гри намагаються пересунути зроблені із сланця фішки метанням дерев’яної кулі.

У патаватомі Оклахоми і сьогодні у жіночій грі „куесекенек” приймають участь команди, що представляють два підрозділи общини Нове, проте, проникає і в цю область індіанської культури – все більшу популярність здобувають баскетбол і бейсбол, витісняючи народні спортивні ігри.

Образотворче мистецтво індіанців традиційно мало в основному прикладний характер і служило для прикрашання предметів матеріальної культури і культових атрибутів. Один з самих своєрідних видів образотворчого мистецтва корінних американців є так званий „пісковий живопис” навахо, дуже подібний до тибетського „мандала”. Сакральні функції „піскового живопису”, застосовуються в основному у шаманській терапії, визначають його тематичну, композиційну і стилістичну стабільність. Образотворчі традиції індіанців проникають і в християнську атрибутику. На фотографіях церкви, побудованої в 70-ті роки ХХ століття в одному з поселень резервації Папаго (Арізона), видно, що розписи її фасаду і внутрішнього приміщення виконані в характерному індіанському стилі з використанням індіанських міфологічних сюжетів.Новим у образотворчому мистецтві корінних американців є перехід від традиційних схематизованих форм з використанням рослинних фарб, кольорового піску, бісеру, пташиного пір’я, черепашок молюсків та ін. до класичних форм живопису і скульптури. Все частіше американські музеї експонують роботи професійних індіанських художників і скульпторів. Часто у цих творах проявляється сильний вплив традиційного мистецтва індіанців: для живописних полотен, наприклад, характерні не тільки сюжети з життя корінного населення країни, але і своєрідна, підчас досить примітивна графіка, умовність манери письма, перевага чистих кольорів.

Як і інші види народної творчості індіанців США, образотворче мистецтво відчуває вплив ринку, який породив досить потужний лубочний напрямок в живописі і виробництві художніх сувенірів. Комерціалізація притягає на свою орбіту навіть сакральне мистецтво корінних американців. Так навахо, ухитряються закріплювати свій „пісковий живопис” за допомогою спеціальних клеїв, щоб продавати його туристам. Як відмічають спеціалісти, подібні твори вже відрізняються по своєму стилю від справжнього „піскового живопису” – порушується строгість композиції, символіка зображень.