Масова культура та її вплив на культурний процес

Використання таких жанрів, як детективний роман, вес¬терн, мюзикл, фільми жахів, дає змогу «масовій культурі» створювати світ міфологічних героїв (супермен, Кінг-Конг, вампір, Спайдермен — людина-павук, Бетмен — людина-ка¬жан), нові виміри дійсності, нібито доступні всім. Од¬нак прагнення до масового охоплення (термін «масова культура» містить у собі вказівку на масовість даного явища) ґрунтується не на змістовній, а на формальній кількісній ознаці. Масовість є не народність, а кількісний спосіб ви-робництва та споживання.

3.Феномен масова культури«Масова культура — це мрія, що стала кітчем»,— влуч¬но зауважив відомий культуролог В. Беньямін. Але що таке кітч? Дві головні його особливості розкриваються досить легко при аналізі кітчу як культурного явища. Перша по¬лягає в тому, що кітч являє собою сферу підроблюваності, не справжності. Друга особливість у тому, що це світ пога¬ного смаку, світ тривіальностей, банальностей, труїзмів. Тривіальність же й є те, що не потребує зусиль для свого сприйняття, хоча воно й створює при цьому ілюзію незвичай¬ності.

Однією з істотних змістовних характеристик «масової культури» є і її ескепізм, тобто втеча у світ мрій і фантазій. «Масова культура» принципово псевдореалістична, ґрунтується на створенні ілюзій, вимислів, міфів, котрі знімають реальне психологічне напруження і компенсують його сві¬том вигаданих мрій і фантазій. У цій терапевтичній функції «масової культури» немає нічого поганого. Катарсис тради¬ційно вважався найважливішою функцією мистецтва, однак «масова культура» не просто культивує видовищність і роз-важальність, вона досить часто це робить на шкоду мораль¬ності мистецтва.

Спираючись на власні естетичні принципи, свою систему естетичних ідей та механізмів, «масова культура» володіє високою, а часом і витонченою технікою. Головний засіб дії «масової культури»—імідж (образ), уявлення про речі та людей, цілеспрямовано формоване засобами масової інфор¬мації, зокрема рекламою. Імідж нерідко асоціюється з поняттям престижності, репутації. Естетика й методика ство¬рення іміджу становлять окрему галузь у соціальній психо¬логії. Поняття «імідж» слід відрізняти від поняття «стерео¬тип». Якщо стереотип є явищем буденної свідомості, перед¬судом, що став нормою, то імідж включає в себе кілька обо-в'язкових характеристик— «людина з народу», хороший сі¬м'янин, турботливий батько і т. д.

Певна внутрішня спорідненість існує між «масовою куль¬турою» та контркультурою, яка, виникаючи з суспільної потреби протистояння, постає в певних контрформах куль¬тури — мудрості старозавітної, інституту юродства, феноме¬на року, панків. Вважається, що контркультура являє со¬бою ліворадикальну ідеологію протесту, витоки якої досить різнорідні й еклектичні: деякі філософські концепції (екзи¬стенціалізм, фрейдизм), романтизм, окремі традиції утопіч¬ної думки, гуманізму та просвітництва, елементи раннього християнства та східних релігійно-містичннх учень, авангар¬дні ідеї дадаїзму та сюрреалізму.

Контркультура, як і «масова культура», досить демокра¬тична й масова. Зокрема, в такому феномені контркультури, як рок-культура, музика є зовсім не головною. Основне тут — моральна позиція протистояння, тип існування, «не¬писаний кодекс честі», як говорять про свою культуру самі представники року. Протистояння це має скоріше екзистен¬ціальний характер, аніж політичний. Воно спрямоване пе¬редусім проти «істеблішменту» (пильнованих законом і по¬ліцією привілеїв однієї частини суспільства за рахунок іншої, респектабельності батьків, їхнього безконечного кон¬формізму і т. д.). Рок — це сублімація розкутості й простоти.

Культура протистояння стара, як світ, і в усіх випад¬ках — це особливий вид морального протесту, в якому сам процес його, сама його атмосфера важливіші за результат. Тому в історії культури всі ці форми протесту або набували форм виходу за межі моральної й культурної норм узагалі, або поверталися в межі культури, що заперечувалася. Пере¬творитися на нову культуру, зберігши свої контр якості, ці форми були неспроможні.

Буржуазна масова культура вперше сформувалася в США. З однієї сторони це демократизувало сферу культури, з іншого боку, сприяло проникненню в цю сферу комерційних, політичних інтересів, погоні за прибутком. Змішання культури й політики може прийняти два різні напрямки. Воно може зробити культуру нетерпимої до всякої культури, крім своєї власної; або привести до ідеалу світової держави, де буде існувати одна лише однакова світова культура. Політика проникає сьогодні навіть у голлівудський кінематограф.

Масова культура - це культура мас, культура, призначена для споживання народом; ця свідомість не народу, а комерційної індустрії культури; вона ворожа справді народній культурі. Вона не знає традицій, не має національності, її смаки й ідеали міняються із запаморочливою швидкістю відповідно до потреб моди. Масова культура звертається до широкої аудиторії, апелює до спрощених смаків, претендує на те, щоб бути народним мистецтвом. Модернізм, навпаки, Апелює до смаків еліти, опирається на різні напрямки авангардистського мистецтва. У цей час відбувається інтенсивний процес перетворення авангарду в мистецтво ширвжитку.Феномен масової культури існує, а телебачення є найефективнішим засобом тиражування й поширення цієї культури. Масова культура впливає на масову свідомість, зв'язана із засобами масової комунікації, орієнтована на споживчі смаки й інстинкти, має маніпулятивний характер. Засобу масової інформації являють собою більшу загрозу для незалежної людини, вона має небезпечне знаряддя вселяння, знаряддям соціального дресирування людину .