КУЛЬТУРНА РОЗМАЇТІСТЬ

СОЦІАЛІЗАЦІЯ — це процес, через який безпорадне маля посту¬пово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколиш¬ній світ, набуває знань та звичок, притаманних культурі, в якій він (або вона) народився. Соціалізація — це не той вид «культурного програмування», коли дитина пасивно засвоює впливи, яких вона (або він) зазнає. Навіть щойно народжений малюк має потреби та вимоги, які впливають на поведінку тих, хто за нього відповідаль¬ний: дитина від самого початку є створінням активним.Соціалізація поєднує між собою різні покоління. Народження дитини змінює життя тих, хто відповідальний за її виховання, — і вони самі багато чого навчаються, набувають нового досвіду. Бать¬ківство звичайно прив'язує діяльність дорослих до своїх дітей на все подальше життя і тих, і тих. Старші люди залишаються батьками, безперечно, й тоді, коли в них з'являються онуки, і, таким чином, виникає нова система споріднених зв'язків, поєднуючи між собою різні покоління. І хоча процес засвоєння елементів своєї культури відбувається набагато інтенсивніше в ранні дитячі літа, аніж пізні¬ше, процес навчання і пристосування до середовища відбувається протягом усього життя.

У наступних підрозділах ми продовжимо тему набутого «від при¬роди» і «внаслідок виховання». Але насамперед ми проаналізуємо розвиток людського індивіда від немовляти до віку раннього дитин¬ства, визначивши головні етапи відповідних змін.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ КОРОТКИЙ ОГЛЯД ТЕОРІЙ ФРОЙДА, МІДА ТА ПІАЖЕ

ФРОЙД

Фройдова теорія розвитку дитини має ті характерні ознаки, що наголошує пе-редусім на несвідомих та емоційних дже¬релах цього розвитку. Згідно з Фрой-дом, основні аспекти особистості кожного індивіда формуються на дуже ранньому етапі його життя, зокрема як результат стосунків із матір'ю. Через те, що ці дуже ранні моделі поведінки пізнаються до того, як дитина опанує мову, вони мають тен¬денцію залишатися на рівні несвідомого.

Немовля мусить призвичаїтися до то¬го, що його потреби не завжди можуть бути задоволені негайно. Всі матері на¬кидають своїм дітям правила певної дисципліни в годуванні. Дитина поступо¬во привчається пригнічувати, тобто не¬свідомо блокувати свої вимоги бути не¬гайно нагодованою. Згідно з Фройдом, пригнічування лежить у основі деяких най¬важливіших характеристик розвитку дити¬ни. Дитина формує водночас позитивне і негативне ставлення до своєї матері, де змішуються любов і антагонізм.

Едіпів перехід, який за нормальних умов відбувається приблизно у віці чо¬тирьох або п'яти років, відіграє цент¬ральну роль у теорії Фройда. Ця ідея походить із давньогрецького міфа про царя Едіпа, який, не знаючи, вбиває свого батька й одружується зі своєю іматір'ю. На Едіповому етапі дитина му¬сить відповісти на заклик ширшого су¬спільства вирватися за межі емоційного [притулку, який забезпечує немовляті мати. Батько є головною дійовою осо¬бою в родині стосовно цього поклику до більшої самостійності та незалежності дитини. Дитина мусить пригнітити свою ненависть до батька і водночас пригні¬тити більшість почуттів, які раніше ставили |іЇ в цілковиту залежність від матері.

МІД

Підхід Міда відрізняється в деяких фундаментальних аспектах від Фройдового. Фройд був лікарем і терапевтом. Мід — філософом і соціологом. Він менше звертав увагу на внутрішні емоційні про¬цеси індивідуальної особистості і більше цікавився процесами соціальної взаємо¬дії. Мід набагато менше, аніж Фройд, наголошував на несвідомому. Ідея при¬гнічування майже не з'являється в його творах. Більше того, Мід не поділяв Фройдової ідеї, що багато з тих проце¬сів, які відбуваються у віці немовляти та в ранньому дитячому віці, істотно впли¬вають на велику частку нашого пізнішо¬го досвіду. Мід вважав, що підлітковий вік не менш важливий, аніж дитинство, з погляду соціального пізнання.

Мід робив більший наголос на важли¬вості гри для дитячого розвитку. Через уявні аспекти гри дитина навчається перебирати роль іншого — тобто бачити світ таким, яким бачать його інші, і від¬риватися від егоїстичного світогляду. В результаті цього процесу діти навчаються відрізняти «я» від «мене». «Мене» — це «соціальне не я», таке «я», на яке реагу¬ють інші. В пізніші дитячі роки та в ранньо¬му підлітковому віці хлопчик або дівчинка навчаються входити в роль узагальненого іншого, тобто засвоювати більш абстрактні норми та цінності, на яких базується су¬спільство. Всього цього дитина передусім навчається через кооперативну гру.

ПІАЖЕ