ФАШИЗМ І УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ
[8] Див. праці, що вважаються класичними: Nolte E. Three Faces of Fascism: Action Francaise, Italian Fascism, National Socialism. – N.Y., 1966; Kershaw I. The Nazi Dictatorship. – 3rd ed. – London, 1993; Griffin R. The Nature of Fascism. – N.Y., 1991; Payne S.G. A History of Fascism, 1914-1945.
[9] Modern Socio-Economic Doctrines and Reform Movements // The New Encyclopaedia Britannica. Macropaedia. – 15th edition. – London, 1994. – Vol. 25. – P. 393-435.
[10] Payne S.G. Comments [to G.Allardyce’s essay “What Fascism Is Not”] // The American History Review. – Vol. 84. – 1979. – No 2. – P. 390.
[11] Payne S.G. A History of Fascism, 1914-1945. – P. 15.
[12] Прагнення дати всім явищам дефініції, які б точно відображали їхню сутність, грішить методологічним есенціалізмом (термін К.Поппера). В сучасній науці визначення не відіграють надто важливої ролі, а терміни запроваджуються лише як стенографічні символи чи позначки, щоб скоротити довгу розповідь. Такий підхід Поппер називав методологічним номіналізмом. Згідно з ним, кожне визначення слід вважати однаково прийнятним (за умови його формальної правильности). Див.: Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги / Пер. з англ. – К., 1994. – Т. 1. – С. 45-46; Т. 2. – С. 20-29, 320-321.
[13] Див.: Armstrong J.A. Ukrainian Nationalism. – 3rd ed. – Englewood, Col., 1990. – P. 12-15, 25-26, 212-213; Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет. З історії розвитку ідеології українського націоналізму. – Нью-Йорк, Торонто, 1974. – С. 21, 61, 335, 340, 364; Motyl A. The Turn to the Right: The Ideological Origins and Development of Ukrainian Nationalism. 1919-1929. – Boulder, 1980. – P. 162-163; Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Т.2. – С. 76-80, 479-482; Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. – К., 1991, – С. 382-386. Термін “інтегральний націоналізм” з’явився у Франції на початку ХХ ст., а в 1940-х роках був запроваджений до наукового обігу Карлтоном Гейзом для означення історичного типу націоналізму, що прийшов на зміну ліберальному націоналізмові XIX ст. (див. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К., 1999. – С. 185, 318). Здається, першим, хто у 50-х рр. застосував цей термін для характеристики ідеології ОУН, був Дж. Армстронґ.[14] Донцов Д. Bellum sine capite // Літературно-Науковий Вістник. – 1923 (Річник XXII). – Кн. I. – С. 58-71.
[15] Липовецька М. Кілька слів про фашизм // Там само. – Кн. II. – С. 139.
[16] Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. – [б.м.:] Сучасність, 1983. – Т. II. – С. 58.
[17] Слід, однак, зауважити, що згодом Муссоліні змінив свій погляд і заговорив про універсальність фашизму. Були навіть спроби створити “Фашистський інтернаціонал”.
[18] Заграва. – 1923. – Ч. 7. – С. 97-102.
[19] Див., наприклад: Донцов Д. Передмова // Островерха М. Муссоліні: людина й чин. – Львів, 1934. – С. 3-4; він же. Коли вмирає леґенда... // Вістник. – 1936 (Річник IV). – С.296-297.
[20] Він же. Сумерк марксизму // Вістник. – 1933 (Річник I). – С. 304, 308.
[21] Себайн Дж.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки / Пер. з англ. – К., 1996. – С. 769.
[22] Донцов Д. Про баронів середньовіччя і баранів з байки // Вістник. – 1936. – С.53.
[23] Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Т.2. – С. 493.
[24] Андрієвський Д. “Вічний мир” // Розбудова Нації. – 1928 (Річник I). – Ч. 2. – С. 52.
[25] Онацький Е. Листи з Італії. I. Дещо про фашизм // Там само. – Ч. 3. – С. 96.
[26] ОУН в світлі постанов Великих Зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 р. – Видання Закордонних Частин ОУН, 1955. – С. 3-6.
[27] Сціборський М. Націократія. – С. 59.