Культура первісного суспільства

Тема: Антична культура

Слово античність (древній, старовинний) походить від латин. мови. Під античністю розуміють період старовинної історії, найвищу ступінь у розвитку рабовласницького суспільства. Античною культурою прийнято називати культуру Стародавньої Греції та Риму в період з VІІІ ст. до н. е. і до V ст. н. е.

Ранній культурний розвиток Стародавньої Греції пояснюється цілим рядом причин. Важливе значення мали історико-географічні фактори та природні обставини. В Греції були сприятливі умови для землеробства, вирощування оливок, садівництва і виноградарства, а також тваринництва. Наявність корисних копалин сприяли розвиткові ремесла і торгівлі. Географічне розташування було зручним для розвитку мореплавства. Значення для раннього культурного розвитку Греції мало те, що вона успадкувала досягнення матеріальної і духовної культури країн Стародавнього Сходу.

1. Культура періоду архаїки - час становлення античного рабо-власницького суспільства. Головною рисою економічного розвитку Греції періоду архаїки була велика колонізація. Греки заснували багато колоній на сході і заході. Причиною їх виникнення була необхідність у нових ринках збуту і джерелах сировини. Одначасно з цим внутрішня політична боротьба приводила до примусової еміграції переможені групи населення, які змушені були шукати собі нові місця для проживання і господарської діяльності. В середині VІІІ ст. до н. е. були засновані перші колонії на Півдні Італії, Сицилії, у VІІІ-VІІ ст. до н. е. - в Єгипті, на півдні сучасної Франції і в Іспанії. Ряд колоній було засновано по берегах Чорного моря, в тому числі на території сучасної України. З Греції привозили вина, маслинову олію, тканини, художній металічний і глиняний посуд, прикраси, предмети розкоші і т. п.

Найбільшою з грецьких держав на території України було Босфорське царство з центром в Пантікапеї. Воно об'єднувало під своєю владою значну територію східної частини Криму і Таманські півострова. Основою його економіки було хліборобство, виноробство, рибальство, розвинуте ремесло і торгівля, яка велася з Грецією і навколишніми племенами. Значне місце в торгівлі Боспорського царства займала работоргівля.

В період архаїки зростали міста, які нараховували до 25-30 тис. жителів. Ними були Корінф, Афіни, Мілет, Ефес. До влади приходили сильні та енергійні узурпатори - тирани (від етруського - пан). Часто це були люди сильні і обдаровані, неординарні особистості.

Явище тиранії було широко розповсюджене в грецьких містах. У цей час створювались великі союзи міст, один з яких Пелопоннеський під керівництвом Спарти. Спарта була державою воїнів. Спартою управляли два царі, їх влада була обмежена загальними зборами, а також вибраними членами герусії (старійшинами). З семи років молодь жила в спецальних таборах, де вправлялася з військової майстерності. Досягнувши 20 років, спартанець ставав рівноправним членом общини. Все життя спартанців проходило у військових і спортивних заняттях, господарською діяльністю займалися ілоти (безправне місцеве населення, державні раби), яких спартанець міг убити безкарно. Суворе, безжалісне виховання пробуджувало у спартанців почуття переваги над іншими жителями грецьких міст. До спартанців в грецькому світі відносилися з повагою, але без симпатії і спартанців не любили.В зв'язку з потребами ремісничого виробництва, сільського господарства, торгівлі, розвиток отримали природничі та математичні знання. Різнобічним вченим, механіком і військовим інженером був Архімед із Сіракуз. Результати його винаходів успішно застосовувались на практиці. В середині VІ ст. до н. е. ним був споруджений тунель на острові Самос довжиною в один кілометр, причому будівельні роботи проводилися одночасно з двох кінців. Прорубавши скалу, дві партії будівельників зустрілися під землею. Такі роботи є важко-виконуваними навіть для інженерів нашого часу. Анаксимандр із Мілету (VI ст. до н. е.) склав карту зоряного неба, яка полегшувала плавання кораблів у нічні години, філософ і астроном Фалес Мілетський правильно передбачив затемнення сонця в 585 році до н. е.

В галузі літератури помітний інтерес до індивідуальних рис характеру і внутрішнього світу людини. Такими були, наприклад, поеми Гесіода (8-7 ст. до н. е.) "Походження богів" і "Праця та дні". В них автор звертається не до багатих людей, а до рядових общинників, із середовища яких вийшов і сам. Інтерес до внутрішнього світу людини характерний ліричній поезії (назва походить від струнного музичного інструменту - ліри, під акомпонемент якого виконувались вірші). Поеми Калліна, Тіртея оспівували військові подвиги, елегії Солона відбивали історію соціального становищ в Афінах, елегії Феогніда (6 ст. до н. е.) - ідеологію грецької аристократії. Любовними і застольними піснями прославився поет Анакреонт (6-5 ст. до н. е.). Розвивалась урочиста хорова лірика, створювались гімни в честь богів, переможців спортивних змагань. В кінці періоду архаїки з'явилися байки, описи прогулянок, побутові та історичні розповіді, від яких до нас дійшли лише незначні уривки.