Мовленнєва діяльність та її етикет

1. Початкові фрази в службовій розмові повинні вказувати не лише на те, що зв‘язок між сторонами встановлений: Алло – Я слухаю! Вас слухають, але й визначити ці сторони. Службова особа, знявши трубку, називає прізвище або місце роботи: Кафедра. Бухгалтерія. Секретаріат. Той. Хто починає розмову, називає своє прізвище, ім‘я по батькові, а також установу чи особу. Від чийого імені він говорить. У відповідь теж називають себе й установу або себе й свою посаду. При цьому сторони вітаються.

Якщо ініціатор розмови не впевнений у правильності набраного номера. Він послуговується формулою: Пробачте, це секретар ректора? Пробачте, це Світлана Іванівна? Якщо ви помилились номером, припиніть розмову словами: пробачте. Це помилка. До речі. якщо до вас подзвонили помилково, не треба сердитись і ображати людину на другому кінці міста чи країни.

Якщо хочуть розмовляти не з тим, хто взяв трубку, кажуть:

– Добрий день. Чи можу я попросити до телефона Миколу Петровича

На це відповідають:

–Добрий день! Одну хвилину, я зараз передаю трубку.

Або:

–Прошу зачекати.

Або:

–На жаль, Микола Петрович вийшов, буде о третій. Чи можу я йому щось переказати?

Або:

–Є його колега (заступник). Будете розмовляти?

Ось фрази на ознаку особливої ввічливості:

–Чи можна попросити...

–Чи не можна покликати...

–Ви можете покликати...

–Чи не важко попросити...

В офіційному звертанні по телефону неприпустиме: "Мені Петренка" без привітання, "будь ласка" чи "прошу", без посади або імені по батькові.

Існує й ряд ввічливих форм відмови:

–Вам не складно буде зателефонувати ще раз?

–На жаль, його нема, ви не змогли б зателефонувати через годину?2. Для викладу справи слід добирати короткі фрази, які легше сприймаються на слух. Крім того, слід пам‘ятати, що довгі телефонні розмови формують у людей мовну нечіткість. неділовитість фрази.

Розмова по телефону не повинна перетворюватись у монолог: викладаючи багатоаспектне питання, слід передавати інформацію частинами, щоб міг включитися співрозмовник.