Depeche Mode – англійський поп-гурт

Обкладинка альбому Songs Of Faith And Devotion

Знесилюючий концертний марафон відбивався на настрої та стані музикантів. У трьох з них вже народились діти, всім хотілось приділити більше часу та уваги своїм близьким. Відпочивши та зібравшись з силами, у 1992 році Depeche Mode знову об'єднуються з тим же продюсером Flood і розробляють новий підхід до запису. У передмісті Мадриду музиканти арендують величезну віллу і обладнують власну студію звукозапису. Та в Іспанії проходила лише попередня робота і репетиції нового матеріалу, а кінцевий процес запису здійснювався в Німеччині, Нідерландах та Лондоні. Звучання групи знову змінилося — воно стало більш орієнтованим на гітару, особливо у синглах «I Feel You» та «Walking іn My Shoes», став відчутним вплив госпелу. Для запису треку «One Caress» запросили оркестр з 28 музикантів, і Дейв співав з ними наживо. Це стало одним з найбільших його вокальних досягнень. На початку 1993 року альбом ‘’Songs of Faith and Devotion’’ був готовий.

Нововведення припали до смаку меломанам, і в чартах Великобританії та Сполучених Штатів він дебютував на першому рядку. Три месяці вони гастролювали по Європі, стільки ж — по Америці, на початку 1994 відвідали навіть Південну Африку, а потім — Філіппіни і Південну Америку. Разом з завершальними 33 концертами по США загальна тривалість гастролей склала 14 місяців.По матеріалам турне роком пізніше було випущено концертний альбом «Songs of Faith and Devotion Live». Та стрес від туру мав значні наслідки: Алан Вайльдер після 15 років роботи у складі Depeche Mode вирішив покинути гурт. Він оголосив це у свій день народження, 1 червня 1995 року. Цим справа не обмежилась: Дейв Ґеан ледь не помер від передозування наркотиків, був госпіталізований, а потім мав пройти курс реабілітації. Все це сталося з ним через кілька місяців після невдалої спроби самогубства (до цього моменту Дейв встиг розлучитись із першою дружиною, переїхати до Лос-Анджелесу, одружитися і знову розлучитися із другою дружиною — все це важко відбилося на його психіці).

Обкладинка альбому Ultra

Ґеан, Ґор і Флетчер, об'єднавшись після складного туру і вимушеної перерви, беруться до роботи заново і здійснюють майже неможливе. Процес запису «Ultra» був нелегким. Частина студійних сесій пройшла в Лондоні (в трьох студіях), частина — в Нью-Йорку. За звучання цього разу відповідав Тім Сіменон (Tim Simenon). Висококласний и дуже похмурий альбом «Ultra», виданий в 1997 році, за звучанням наближався до стилістики альбомів 8-10-річної давнини (зокрема, «Violator»). Кращі пісні альбому, «Barrel of a Gun» та «It's No Good», видані окремими синглами, дуже відрізнялися одна від одної за стилем і звучанням. Альбом став ще одним бестселером в дискографії DM.

В 1998 році музиканти підготували другу колекцію синглів останніх років — «Singles '86-'98». Реліз вони підтримали тривалим світовим туром. Колеги по сцені зробили альбом-триб’ют Depeche Mode. Серед них були і доволі далекі за духом колективи, наприклад, Cure і Smashing Pumpkins.

Depeche Mode у новому тисячолітті (2001 — дотепер)

Відпочиваючи після туру, музиканти на певний час знову відійшли у тінь. Пауза тривала 3 роки, і лише в 2001 DM порадували прихильників лонг-плеєм «Exciter». Значно менш похмурий, аніж його попередник «Ultra», альбом вийшов більш інтимним, романтичним. Протягом супроводжуючого п'ятимісячного турне група відвідала понад 20 країн. Зафіксовані на плівку шоу на сцені Palais Omnisports в Парижі лягли в основу подвійного DVD, названого «One Night in Paris — The Exciter Tour».

У лютому 2002 року в Великобританії вийшла книга про групу, написана Стівом Маллінсом (перший реліз відбувся у травні 1999 року). У своїй роботі Маллінсу вдалося від слідкувати історію гурту з моменту його створення аж до останніх на той час інтерв'ю музикантів. Він також розглянув історію турів Depeche Mode по всьому світу і пролив світло на деталі нервового зриву Енді Флетчера, поезію Мартіна Ґора та наркотичну залежність Дейва Ґеана.

У цьому ж році двоє учасників колективу Дейв Ґеан і Мартін Ґор почали роботу над сольними альбомами. Мартін сказав, що хоче записати диск, повністю складений з кавер-версій: «Я вирішив зайнятися цим, оскільки зараз наша група не настільки активна, як в минулому році. Найголовніше для мене — питання вибору вірних пісень». У цьому ж музиканти випустили ще кілька синглів у підтримку «Exciter», включаючи «Freelove», і зняли на них відеокліпи.

На своєму сольному диску «Counterfeit Pt. 2» Мартін записав свої варіації таких відомих композицій, як «Loverman» Ніка Кейва, «Stardust» Девіда Ессекса і «By the River» Брайана Іно.