Організація дозвілля людей похилого віку: вітчизняний та зарубіжний досвід

Система нових суспільних відносин вносить серйозні корективи в цілі і зміст культурно-дозвіллєвої діяльності, яка здійснюється в інституціональних і неінституціональних формах. Втім, такі функції культурно-дозвіллєвої діяльності як розвиваюча, інформаційно-просвітницька, комунікативна, культурно-творча, рекреаційно-оздоровча зберігають свою актуальність в змісті культурно-дозвіллєвих програм для людей похилого віку. Але дослідники відмічають той факт, що культурно-дозвіллєвий потенціал пенсіонерів перевищує їх дозвіллєву кваліфікацію. Вибір видів активності неоднаковий і визначається соціальною належністю, рівнем культури, зручністю розташування закладів культури та багатьма іншими факторами. У процесі дозвіллєвого залучення людей похилого віку до духовних цінностей відбувається цілеспрямований розвиток основних особистісних потенціалів - пізнавального, ціннісно-орієнтаційного, творчого, комунікативного (8). Втім в останні десятиріччя зменшується частка інституціональних форм дозвілля в структурі культурної діяльності населення, і одночасно збільшується частка домашніх форм цієї діяльності, що є до речі загальносвітовою тенденцією. До того ж, в силу різних умов, пов’язаних також зі станом здоров’я, розривом з усталеним колом спілкування в зв’язку з виходом на пенсію, складностями у взаємовідносинах літніх людей з урбанізованим оточенням, зростає кількість тих, хто стомлюється від людей, важко з ними сходиться, потребує самотності — приблизно кожний четвертий. Особливе місце в дозвіллєвих уподобаннях людей «третього віку» займає телебачення. Найбільший інтерес у них викликають художні фільми і варьєте. Телебачення відкриває доступ не тільки до видовищних видів мистецтва, а й до різноманітних джерел інформації та знань. А широке використання в діяльності засобів масової комунікації «зворотнього зв’язку» (наявності великої кількості «контактних телефонів», працюючих в прямому ефірі і т. ін.) роблять людину активним учасником поточних подій, залучають її до обговорення тих чи інших проблем, створюють атмосферу довіри і «включеності». Хоча, певною мірою, це є тривалим спілкуванням із штучним середовищем. Найбільш вимогливими у відборі телепрограм, на думку Р. Сю є представники вищих кол суспільства.

А тривалість перегляду телепередач серед пенсіонерів становить 21 год. на тиждень (3). Згідно проведених соціологічних досліджень, пересічний американець проводить щодня 3 год. 46 хв. за переглядом телепрограм, що становить 52 доби на рік. Дізнавшись про результати досліджень, 7 мільйонів американців почали значно менше уваги приділяти телебаченню. Тим більше дослідження, яке проводилось в квітні 1999р. національною неприбутковою організацією TV-Free America, проходило під гаслом «Вимкни телевізор, ввімкни життя» (14). Але, домашня матеріальна база не вичерпується лише технічними засобами масової інформації. Сьогодні є можливість для комплектування особистих бібліотек і фонотек, домашніх кінотеатрів, придбання спортивного інвентарю та іншого дозвіллєвого «обладнання».В цілому специфіка домашньої матеріальної бази дозвілля обумовлюється наступними факторами: по-перше, рівнем матеріальної забезпеченості, яка вимірюється величиною прибутку, який приходиться на одного члена сім’ї, величиною прибутку, який визначається в бюджеті сім’ї на культурні потреби, життєвим і майновим станом; по-друге, суб’єктивними особливостями сім’ї — її складом, віком, станом здоров’я, освітньо-кваліфікаційним рівнем, інтересами, ціннісними орієнтаціями і дозвіллєвими перевагами кожного члена родини, сімейними традиціями, характером міжособистісних відносин і т. ін.

Проте, обмеження дозвіллєвої діяльності лише пасивними формами експлуатації суперсучасних аудіовізуальних засобів і систем не сприяє реалізації в повній мірі рекреативно-розвиваючого потенціалу у дозвіллі людей похилого віку. З іншого боку, вдома є всі можливості проводити вільний час за рахунок занять хоббі, художньою і прикладною творчістю, сумісних сімейних ігор, свят, соціально значущого спілкування (якщо мова йде не про нуклеарні сім’ї).Відмінності у практичній дозвіллєвій діяльності проявляються за ознакою статі. Так, наприклад, майстрування, будівничі роботи, садівництво в основному практикуються чоловіками; шиття, плетіння, гаптування, кулінарія, як правило, — сфера жіночого дозвілля (2). Вчені підрахували: людина на дозвіллі може вибрати собі предметну діяльність з 600 видів, типів і форм. Це розширює, як ми бачимо, межі домашнього дозвілля, але й ускладнює діяльність установ культури, які самі можуть запропонувати до 200 різних форм культурно-дозвіллєвої діяльності.

Дозвілля пенсіонерів, які з тих чи інших причин не проживають вдома, має особливий характер. Люди, які втратили здатність самостійно пересуватися і потребують постійного догляду, часто потрапляють у будинки-інтернати (в Україні виділяється 300 грн. на утримання, з них 120 грн. на харчування у будинках-інтернатах). За даними соціологічних досліджень, найбільш розповсюджені причини, за якими люди похилого віку потрапляють у будинки-інтернати, це самотність (48,8%), незадовільний стан здоров’я (30%), конфліктна ситуація в сім’ї та ініціатива родичів (19%) (5).

Піклування про старість батьків має бути завжди, у всьому, за будь-яких обставин. Гріх покидати батьків у нещасті, у хворобливому стані, не лікувати їх, відмовляти у їжі, одязі, приміщенні, — переконує архім. Мелхіседек (Олександр Худошин), — скаржитись на важкість їх утримання, виявляти невдячність та неприродну жорстокість. Соромно — кидати безпомічних батьків (9). Проте деякі діти кидають власних батьків, і ті опиняються у будинках-інтернатах, або взагалі на вулиці. І тоді чужі люди, держава починають піклуватися про хвору, немічну людину, виявляти та задовольняти її потреби, допомагати пристосовуватися до нового середовища, інших умов життя.