Зачіски стилю рококо

Леонар приду¬мав і механізм, який давав змогу зачісці ставати меншою, коли дама користувалася каретою. В застосу¬ванні косметики змін у цей період майже не сталося.Наприкінці XVIII ст. популяр¬ною стала зачіска принцеси Ламбаль. її характерна риса — асиметрія. Волосся хвилясте зачісували від чо¬ла до маківки. З правого боку від ма¬ківки кріпили каркас із м'якого ва¬лика й начісували на нього волосся. Зверху на потилиці укладали три ве¬ликих буклі, під ними — дрібні за¬витки, а знизу на потилиці залишали три пасма. Одне завивали штопоро¬подібне, друге підгортали у вигляді петлі, третє робили коротшим і завивали легкою хвилею.

Зверху зачіску прикрашали бантом і стрічками, доповнювали квітами, розміщеними асиметрично. Зачіска мала величезний успіх; було розроблено велику кількість її варіантів (рис. 3.15).

Більшість зачісок у період панування рококо виконувалися на перуках. Це вимагало великої кількості штучного волосся, шинь¬йонів, різних доповнень. Наприкінці XVIII ст. замість білих пуд¬рених перук, з'явилися каштанові, мідні, золотаві, руді.

Чоловічі зачіски стилю рококо порівняно з попереднім сти¬лем стали менші за розміром (рис. 3.16), їх щільно покривали пудрою.

Як правило, перуки були без проділів, із невеликим збитим об'ємом над чолом, горизонтальними буклями на скронях і «хвос¬том» на потилиці. Маючи ті самі характерні риси, чоловічі зачіс¬ки все ж зустрічалися у великій кількості модифікацій.

Наприклад, зачіска «кйо» була популярною серед придвор¬них. Вона мала характерні риси стилю, її доповнювали на поти¬лиці чорним бантом (рис. 3.17). А вкладений до спеціальної сітки або мішечка «хвіст» мав нову назву — «а-ля гаманець».

Коли волосся на скронях спускали донизу, трохи закручуючи або залишаючи стирчати у боки, таку зачіску називали «крила го¬луба» (рис. 3.18)

Деякі чоловіки носили зачіски з укладеними від скроні до скроні, через тім'я, правильними рядами буклів.

Залишок волосся гладенько зачісували на потилицю і спускали в «хвіст» на рівні шиї, де його перев'язували стрічкою в один-два етапи або підгортали у вигляді петлі. Ця зачіска мала назву «а-ля катоган» (рис. 3.19).

Зачіски «свинячий хвіст», «хвіст щура», «хвіст миші» мали замість вільно спущеного волосся на потили¬ці тонку кіску, тонкий джгут або жорсткий «хвіст», які додатково пе¬рев'язували ремінцями чи вставляли всередину дріт. Деякі чоловіки вико¬ристовували спеціальні футляри. Час¬то кіски, джгути, «хвости» були знім¬ними.

Особливо модною вважалася пе¬рука «три молоточки». Мабуть, це од¬на з небагатьох перук, що мали пря¬мий проділ. Він поділяв волосся на два боки. Від проділу до скронь во¬лосся завивали хвилясто, поступово переходячи на кучері на скронях. По¬тім у напрямку до потилиці й по всій середньопотиличній зоні горизон¬тальними рядами укладали буклі. Знизу на потилиці залишали три пас¬ма; середнє пасмо, найкоротше, зави¬вали штопороподібне, а з боків пасма підгортали у вигляді петель і зав'язу¬вали стрічками. Зачіска мала декіль¬ка варіантів, її спрощували, збиваючи об'єм на тім’ї, середню зону потилиці зачісували гладенько, зни¬зу в два-три ряди укладали буклі або валики, а під ними кріпи¬ли постижні деталі (хвилясті та петлеподібні пасма). Перуку посипали пудрою (рис. 3.20).

Під кінець панування стилю рококо у чоловічій моді з'яви¬лися зачіски з частково стриженим волоссям. Наприклад, при виконанні зачіски «їжак» підстригали скроні, чуб (його зачісува¬ли від обличчя), вся тім'яна зона та верхня частина потилиці. Знизу залишали подовжене волосся, яке по колу укладали у ви¬гляді петель. До такої зачіски іноді кріпили «хвіст». Подібні зачіски робили не тільки на перуках, а й на своєму волоссі. Пудра в зачісці на той час вийшла з моди.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.

2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.

3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.