Зачіски стилю рококо
Після бароко настав час стилю рококо. У першій половині XVIII ст. тривало вдосконалення придворних поглядів на моду. Законодавцями у моді, як і раніше, залишалися Париж і королів¬ський двір. Однак естетичний ідеал змінився. Порівняно з пере¬вантаженістю та помпезністю зачісок бароко з'явилися деяка лег¬кість, витонченість, граціозність рококо, але залишилася харак¬терна для бароко театральність. Жінки й чоловіки нагадували ляльок, що не мають вікової межі. Надзвичайно модними стали напудрені перуки. Стиль рококо відображав смаки аристократів. Модним, зокрема, було все, пов'язане з морською стихією. Це не випадково, бо термін «рококо» (rососо) походить від слова «ра¬ковина» (rocaille). Завиті у візерунки пасма, хвилі, буклі порів¬нювали з обрисами мушлі, морськими хвилями; навіть викорис¬тання пудри для зачісок нагадувало морську піну. З'явилися неймовірно складні зачіски, які виконували «куафери» — висо¬кокваліфіковані майстри.
За часів Марії-Антуанетти в Парижі було засновано Академію перукарського мистецтва. Тоді у моді переважала висока зачіска на каркасі (до 70-80 см заввишки), яку називали «куафюра». Та¬ку зачіску прикрашали мереживом, пір'ям, перлами, стрічками й іншими аксесуарами. Своє мистецтво в оформленні зачісок вияв¬ляли справжні художники-перукарі (Легре, Леонар, Антуан, Даже та ін.) У Парижі куафер короля Людовика XV метр Легре створив Академію перукарського мистецтва, яка готувала спеціалістів-куаферів.
Характеризуючи зачіски стилю рококо, слід зазначити, що на ранньому етапі його розвитку ще можна було іноді побачити зачіски типу «фонтанж». Вони дещо змінилися, стали зручнішими («фонтанж-комод»). їх, як і раніше, прикраша¬ли наколками з мережива.
На зміну «фонтанжам» з'явилися зовсім нові форми — ком¬пактні, з великою кількістю завитків, що нагадували мушлі в морських хвилях. Найчастіше волосся на потилиці зачісували гладенько догори в напрямку маківки. Зачіску посипали пудрою. Мабуть, саме тому її називали «мала пудрена» (рис. 3.11).
Як і в попередні часи, свою назву зачіска часто отримувала на честь жінки, яка її вигадала й перша почала носити. Так, фаворит¬ка короля графиня Коссель до зачіски «мала пудрена» додала два локони, що спускалися з потилиці на плечі й груди, і зачіску ста¬ли називати «мадам Коссель». Зачіска мала великий успіх і була відома у багатьох варіантах. Марія Лещинська додала до неї пе¬ро та брошку, і зачіску вже почали називати «мадам Лещинська», або «полонез».
Пізніше, в 30-ті роки XVIII ст., з'явився новий силует за¬чіски. Великі, Овальні, гладенькі, створені зі збитого волосся
форми зачісували догори (рис. 3.12). Ці зачіски горизонтально прикрашали стрічками або буклями. В деяких випадках на поти¬лиці додатково кріпили постижі, квіти, випускали з по¬тилиці на груди одне або два пасма. Великі форми за¬чісок створювали також за рахунок завивки волосся — «тапі». Крім квітів і постижів, подібні зачіски допов¬нювали стрічками, пір'ям, брошками, посипали пуд¬рою. З метою збереження конструкції складних об'єм¬них зачісок використовува¬ли спеціальні помади для волосся, яєчний білок, тва¬ринний жир.
У деяких жіночих зачіс¬ках стилю рококо волосся укладали у вигляді джгутів та кіс або у вигляді вінка, діадеми. Назви зачісок у цей час най¬різноманітніші — від імен жінок до назв типу «сумна», «таємниця», «меланхолія» та ІІІ.
Наприкінці 70-х років стала популярною одна з багатьох за¬чісок Марії-Антуанетти. За силуетом вона нагадувала переверну¬ту трапецію, виконували її на каркасі, з боків додатково кріпили постижі у вигляді буклів. З потилиці наперед спускали два дов¬гих локони. Зверху зачіску прикрашали пір'ям, намистом із пер¬лів, брошкою, мереживом. Зачіска мала величезний успіх, тому з'явилося дуже багато її варіантів. Вони були різні за розмірами — від помірних до дуже великих (рис. 3.13. а, 6).
Один із варіантів можна побачити на портреті герцогині де Бофор англійського художника Томаса Гейнсборо (рис. 3.13 в).
«Подвійна» зачіска того часу являла собою велику збиту кулю з волосся. Зверху її доповнювали дві-три страусові пір'їни та мереживо, а знизу асиметрично укладали горизонтальні локони: з правого боку — два, з лівого — один. Локони підв'язували стрічками.
Неймовірно вигадливими, декоративними були зачіски типу «фрегат» (рис. 3.14 й), їх робили з великою кількістю постижів створюючи форми, що нагадували бурхливі морські хвилі. Допов¬нювали такі зачіски моделями кораблів, фігурками людей, пра¬порцями, стрічками.
Виконували також зачіски, в які кріпили кошики з квітами, фруктами, овочами. Такі «куафюри» сягали до 80 см заввишки, зберігалися декілька днів, навіть тижнів. Зачіска робилася інди¬відуально і вимагала великої кількості шпильок, пудри, помади, тому намагалися зберегти її якнай¬довше (рис. 3.14 б).