Класифікація традиційного одягу
Врахування загальнолюдських функцій одягу, а також того, що одяг безпосе¬редньо пов'язаний із будовою та пропор¬ціями фігури людини, дає змогу узагаль¬нити велике розмаїття форм, видів і ти¬пів убрання, підпорядкувавши їх певній класифікації.
В основі найбільш загальної класифі¬кації одягу лежить його розподіл залежно від статі людини на чоловічий та жі¬ночий. Кожна з цих груп у свою чергу поділяється залежно від віку людини. Наприклад, жіночий одяг розподіляється на дівочий, вбрання для молодиць та літніх жінок (чоловічий — аналогічно).
Особливості помірно-континенталь¬ного клімату, в зоні якого розташована Україна, з його досить різкими пере¬падами температури, створили умови для розвитку великої кількості видів одягу та різноманітності його форм.
Насамперед виділимо групу натільного одягу. До кінця XIX ст. по всій Україні до складу цього виду вбрання (як у жінок, так і у чоловіків) входила виключно сорочка. Наступну групу вбрання, що прикривало й захищало стегна людини, можна назвати поясним, або стегновим, одягом. До такого виду жіночого вбрання належали розпашні (плахти, запаски, опинки, дерги) та глухі спідниці. У чоловіків поясним одя¬гом були штани. Обидві ці групи склада¬ли те, що умовно називається основним комплексом костюма.
Найбільш загальною розпізнаваль¬ною ознакою, що дає змогу відокремити один тип убрання від іншого, є спосіб носіння та поєднання між собою різних за кроєм сорочок та поясного одягу. Так, поєднання широких шароварів та заправленої в них тунікоподібної сороч¬ки зі стоячим коміром становить полтав¬ський тип чоловічого костюма; поєднан¬ня ж вузьких полотняних штанів із поликовою сорочкою з виложистим коміром, яка одягалася навипуск, дало волинський тип і т. д.
Основний комплекс одягу українці вживали переважно влітку або як хатній одяг, хоча й не завжди. Коливання тем¬ператури навіть улітку змушувало вико¬ристовувати легкий, зручний допоміжний одяг. Тому-то на всій території України дістав поширення нагрудний одяг, який захищав верхню частину фі¬гури. Побутували дві основні форми цієї групи одягу — з рукавами (кофти, курт¬ки) та без рукавів (кептарі, лейбики тощо). їхній розвиток залежав від місце¬вих традицій та конкретного призначен¬ня. Вони могли бути з хутра або тка¬нини, зовсім короткими або дуже дов¬гими, легкими або утепленими, прямо¬спинними або «під стан».
В осінньо-зимовий період використо¬вувалися різні види теплого щільного одягу, які захищали від холоду весь стан людини. Ця група надягається по¬верх основного комплексу і тому назива¬ється верхнім, або становим, одягом. Він ділиться на осінньо-весняний; плащоподібний та хутряний зимовий.
Поєднані в певний комплекс окремі складові традиційного костюма обов'яз¬ково доповнюються поясами, які здавна виконували захисну, а також оберегову функції. В українців пояси здебільшого побутували у вигляді вужчої або ширшої досить довгої пов'язки, яка тримала стегновий одяг, з'єднувала натільний та стегновий одяг, а також підтримувала поли верхнього вбрання.
З кліматичними умовами безпосе¬редньо пов'язане взуття, яке виконує необхідні захисні функції та створює потрібні умови для існування людини. В Україні здебільшого побутувало взут¬тя, що прикриває стопу ноги. Воно було плетеним (личаки), стягнутим (посто¬ли) та зшитим (черевики). Взуття, що прикриває стопу та гомілку, було зшитим (чоботи, зшиті валянки) або валяним. До групи взуття можна віднести й різні допоміжні види утеплення Та захисту ноги.
В окрему класифікаційну групу одягу виділяються головні убори, що мають захисну функцію, яка у давнину тісно поєднувалася з обереговою, про що вже йшлося вище.
Важливими показниками для виді¬лення певних класифікаційних підтипів кожної зі складових одягу є вже відомі нам етнографічні ознаки. Так, матеріал поділяється залежно від способу вигото¬влення (домотканий чи фабричний), від сировини (лляний, конопляний, бавов¬няний, шовковий, вовняний, шкіряний, штучний, синтетичний тощо), а також техніки виготовлення (плетений, в'яза¬ний, тканий, валяний і т. д.). Належне значення для класифікації одягу мають його крій (форма окремих шматків мате¬рії), конструкція (способи з'єднання де¬талей крою), техніка шиття (ручна або машинна), технологія шиття тощо, а та¬кож способи носіння складників одягу та характер їх поєднання у певний комп¬лекс.
І нарешті, класифікаційною ознакою може бути саме призначення одягу, за¬лежно від якого його можна поділяти на святковий, буденний, робочий, обря¬довий і т. д.