Художні особливості Українського костюма. Способи нанесення декору безпосе¬редньо на одяг (нашивні прикраси)
Ве¬лике значення мали різні види оздоблення, що наносилися на окремі елемен¬ти вже зшитого одягу. Це орнаментальні нашивки (аплікація), обшивки, нашивні збори, ручні та машинні шви тощо. Ха¬рактер оздоблення залежав від виду одя¬гу (натільний, поясний, нагрудний, верхній), його призначення (повсякденний, святковий, обрядовий), віку, сімейного, майнового, соціального становища власника. Нашивні прикраси гармонійно пов'язувалися з фактурою, кольором і орнаментом тканини, котра становила фон; оздоблення підкреслювало форму і пропорції одягу, виділяло окремі деталі або компоненти вбрання. Часто оздо¬блення ставало центром композиції, зрівноважуючи та об'єднуючи компоненти комплексу.
Багатовіковий досвід, художній смак народних майстрів позначався на підборі матеріалу і техніки виконання оздоблен¬ня, на його розміщенні, композиційній побудові, колористичному вирішенні. Як матеріал для оздоблення використо¬вувалися нитки, тасьма, оксамит, мере¬живо, шнурки, стрічки, шкіра, хутро. Лляними, конопляними, шовковими і вовняними нитками вишивали, а з часом обстрочували різні компоненти костюма. Із вовняних ниток робили китиці для оздоблення верхнього одягу, а також ки¬тиці, які пришивали до поясів. Малень¬кими китицями також декорували ластовиці під рукавами кожухів, «баєві юпки» на Київщині.
Різноманітна за якістю, шириною, формою, малюнком тасьма (обшивка) вживалася для завершення країв нагруд¬ного верхнього або зшитого поясного одягу. Вузенька тасьма, а пізніше фаб¬ричний в'юнчик (кіска, косник, сімка) були яскравого кольору і створювали не тільки лінійну, а й складнішу орнамен¬тальну композицію, оздоблюючи керсетки, юпки, кожухи Середньої Наддніпрян¬щини та Поділля. Шовкові різнокольо¬рові стрічки, як і тасьму, нашивали широкими смугами в основному на зши¬тий поясний, рідше нагрудний одяг.
Бавовняний оксамит (плис), сатин та інші фабричні тканини були поширеним матеріалом для оформлення. Нашивка¬ми з плису оздоблювали різні види на¬грудного верхнього і зшитого поясного одягу. Ці нашивки часто створювали чудову композицію в керсетках Полтав¬щини, Черкащини. Дешевшим білим ме¬реживом прикрашали сорочки та фарту¬хи (сітка, сіточка), що з часом витіс¬нило трудомістку ручну вишивку.
Шкірою, різнокольоровим сап'яном, сукном обшивали верхній зимовий, рідше осінньо-весняний одяг. Барвисті суконні нашивки розміщували у верхній частині клинів (у свитах), на юпках та кожухах. Щодо кожухів широко вживалося овече хутро, яке виступало як виразний прийом художнього завершення одягу. Із нього робили коміри, манжети, ним обшивали поли і поділ. Хутряна обшивка чорного, сірого і коричневого кольору утеплювала і водночас прикрашала одяг.
Нашивні прикраси підкреслювали крій, конструктивні лінії одягу, особливо в таких місцях, як горловина, пройми, пілки, кишені (нагрудний та верхній одяг). В натільному одязі оздобленням слугувала стрічка, якою зав'язувалася горловина. Декор нагрудного і верхнього одягу розміщувався на талії уздовж під¬різних бочків і верхньої поли, в нижній частині рукавів, на комірі. Місцеві особ¬ливості проявлялися у розташуванні на¬шивних прикрас, техніці їх виконання і композиційній побудові.
Аплікація, поширена в селах Серед¬ньої Наддніпрянщини, Південно-Західного Поділля та в Карпатах, виконувалася зі шкіри, різнокольорового сап'я¬ну, плису, сукна, шовку та інших матеріа¬лів, шматочки або смужки яких нашива¬лися на одяг, створюючи певний малю¬нок. Частіше це був складний рослинний орнамент, який розміщувався на верх¬ньому одязі вздовж правої поли, у ниж¬ньому її куті, на грудях, подолі, манже¬тах. На Чернігівщині, подекуди на право¬бережній Черкащині аплікація частіше була однотонною або двокольоровою, на Центральній Київщині, Полтавщині, лівобережній Черкащині — поліхром¬ною.
Виготовленням орнаментованих ко¬жухів славилися Богуслав і Бориспіль на Київщині, Зіньків на Полтавщині, Охтирка та Богодухів на Слобожанщині. У київських тулуб'ястих кожухах апліка¬цією та іншими нашивками прикраша¬лися руками, права пола з акцентом у нижньому куті (квітка), поділ. У підріз¬них по талії кожухах Київщини та Пол¬тавщини орнамент розміщувався, крім пілок та рукавів, на талії та уздовж вшитих по боках клинців. У бойківських кожухах аплікацію у вигляді вазончика з квітами нашивали по кутах обох піл. Такі кожухи називалися квітовані. По¬дібні орнаментальні мотиви характерні також для оздоблення бойківських хут¬ряних безрукавок — бунд, брушляків.
У хутряних безрукавках і кожухах Гуцульщини і Наддніпрянщини, які ви¬значалися багатством аплікації шкірою, переважав орнамент геометричної фор¬ми: трикутники (зубці), заокруглені язички (кучері) чи своєрідні шестиконечні розетки (хлопці, рачки).Аплікація сукном переважала на Бойківщині. Сукном червоного, жовтого, зе¬леного кольорів оздоблювали коричневі сіряки, вдало поєднуючи колір одягу з кольором прикрас. Розміщення аплікації традиційне: на зборах (крилах), полах, рукавах, кишенях; орнаментальні моти¬ви — геометричні: трикутники, коліщата та ін. На Буковині аплікацією сукном прикрашали кожухи — на стані, рука¬вах, грудях.