Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі
Ще одним авангардистським творчим методом в живо¬писі був сюрреалізм. Він ґрунтується на інтуїтивізмі А. Берг¬сона, психоаналізі 3. Фрейда, герменевтиці В.Дільтея. Пер¬шим живописцем-сюрреалістом був Андре Массон. Заці¬кавившись проблемою несвідомого, він створив рисунки пером, довільно водячи ним по папері. Пізніше Массон став наклеювати на папір шматки тканини, пісок тощо. М. Ернст експериментував в техніці колажа, фотомонатажа, застосо¬вуючи сюрреалістичні методи. Та як вияснилось з часом, основоположником сюрреалізму в образотворчому мисте¬цтві став Сальвадор Далі. Обдарований художник досяг у своїй творчості вершин світової слави. Перебираючи інко¬ли на себе функції пророка, створювані полотна він нази¬вав «мальованими фотографіями снів». Як і будь-який тала¬новитий митець, С. Далі був також і провидцем світових катаклізмів, що насувались на людство. Варто згадати лише його картину «М'яка конструкція з вареною квасолею. Пе¬редчуття громадянської війни». П.0.1936.
«Перехрестям» культур Західної Європи представляєть¬ся творчість італійського художника Джорджо Де Кіріко. Пі¬сля недовгого захоплення футуризмом Де Кіріко став засновником і головним представником «метафізичного живопису». «Метафізику» він визначив як те, що знаходить¬ся поза межами «фізики», науки про природні закони, як частину філософії, де досліджуються вищі початки всього сущого. На противагу деформації натури футуризму худо¬жник утверджував «вічність», хотів «спасти красу».
Скульптор, живописець, графік, Де Кіріко ввійшов в плеяду класиків XX століття, таких, як Матісс, Далі. Вже в 1914році Г.Аполлінер вважав Де Кіріко значним художни¬ком сучасності. А. Бретон ставив його в одну шеренгу з Пі-кассо і Стравінським. Романи, вірші, есеї, теоретичні твори Де Кіріко визнають «діамантами» італійської літератури XX століття, а його порівнюють з І. Звево, Томазіді Лампе¬дуза (Є. Херсонська).
Помітним явищем в світовій і російській культурі була творчість основоположника і теоретика абстракціонізму В. Кандінського. Абстрактне (безпредметне) мистецтво було одним з напрямків авангарду в живописі. Перші по¬лотна в цьому стилі були створені цим художником в Росії в 1910 році. Тоді ж він виклав своє естетичне кредо в праці «Про духовне в мистецтві». Це вчення переносило на живо¬пис багато які з функцій музики, наприклад, такі як ліризм і драматизм людських переживань тощо. Тобто, передба¬чалося, що художникам, як і композиторам, треба було про¬риватися до самих основ духовності і за допомогою кольо¬рових симфоній висловлювати ті сутності, що не піддають¬ся раціональним засобам осягнення. Правда, подібні ідеї були викладені ще раніше українським футуристом А. Богомоловим в трактаті «Живопис і елементи».
Супрематизм (від лат. supremus — найвищий) українсь¬кого художника К. Малевича був одним з відгалужень абст¬ракціонізму. Авангардистом з світовим ім'ям став у Парижі російський художник Марк Шагал. Сюрреалісти Європи вважали його своїм попередником.
Можна сказати, що вся історія абстрактного живопису умовно поділяється на два періоди. В першому періоді від¬бувалась депредметизація. Тобто, відштовхуючись від пред¬мета, абстракціоністи пробували перевести його в деяку символічну, знакову систему. Звідси походить квадрат, лі¬нія, зигзаг — фігури. Цей період існував з початку XX сто¬ліття і до Першої світової війни.
В перше десятиліття XX століття існувала група художни¬ків «Бубновий валет». Вони встигли влаштувати шість виста¬вок. Серед них були постійні учасники групи — А. Лентулов, І. Машков, О. Купрін, П. Кончаловський, О. Осьмьоркін, К. Рождєствєнський, Р. Фальк та інші. В них брали участь майже всі помітні фігури російського авангарду 10-х років — О. Розанова, К. Малевич, В. Кандінський, В. Татлін. У своєму тяжінні до фольклорних основ творчості вони змішали французький живопис з російським лубком і торговельною вивіскою, додавши до цього власне, яскраво висловлене у ко¬жного почуття живописної поверхні. Справжній талант зро¬бив цих авангардистів класиками живопису.В стилі «модерн» працювала група художників об'єднан¬ня «Світ мистецтва». Бездоганним смаком і яскравим арти¬стизмом володіли Г. Нарбут, Б. Григор'єв, Б. Кустодієв, С. Чехонін, А. Остроумова-Лєбєдєва. Вони прагнули ство¬рити високоестетичне середовище, що оточувало б люди¬ну. Тому для них важливим стає синтез архітектури, живо¬пису, скульптури і декоративно-прикладного мистецтва. На жаль, багатьом з них прийшлося згодом кинути мистецтво й виконувати соціальні замовлення нової влади — писати революційні плакати, а то й створювати радянську агітацій¬ну порцеляну і тому подібну масово-героїчну продукцію.
В Західній Україні значний внесок у розвиток культури зробив художник і громадський діяч Іван Труш. За його іні¬ціативи ще в 1898 році було створене у Львові «Товариство для розвоюруської штуки». В 1899 році він разом з Є. Левицьким і В. Охрімовичем почав видавати часопис «Будучність». А вже в 1905 році його ж заходами виникло «Товари¬ство прихильників української літератури, науки і штуки», а також перший у Львові український мистецький часопис «Артистичний вісник».