Культура юриста

Поняття юридичної деонтології

Деонтологія — це розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку, сферу обов'язкового, всі форми моральних вимог та спів¬відношення їх.

І Під обов'язком розуміють те, що треба безвідмовно виконувати згідно з вимогами суспільства або виходячи із власного переконання.

Отже, юридична деонтологія — це філо¬софсько-правова наука про пізнання юристом сутності внутрішнього імперативу службового обов'язку, який створює пе¬редумови для формування особистісних норм його професійної поведінки і мотиви їхнього вибору з метою формування внут¬рішнього переконання, встановлення об'єк¬тивної істини та прийняття справедливого правового рішення.

Тому кожний юрист повинен самостійно виявити сутність свого службового обов'яз¬ку у різних правових та неправових яви¬щах можливого обов'язку.

Але основним стимулом є бажання бути потрібним людям, творити щось нове, ко¬рисне. Це — найвище почуття службового обов'язку юриста.

Отже, методологічна функція юридичної деонтології спрямована на глибоке проник¬нення у сутність службового обов'язку, вироблення власного варіанта внутріш¬нього імперативу на основі аналізу, син¬тезу, сходження від конкретного до абст¬рактного.

Під юридичною субкультурою треба розуміти систему правових цінностей, їх норм та еталонів правомірної поведінки.

Принципи та джерела юридичної деонтології

Головне у професійній діяльності юриста — вчасно прийняти оптимальне рішення.

Обітниця надихає на формування внут¬рішнього, особистого (індивідуального) правового і морального почуттів, які ви¬являються у самодисципліні та самоконт¬ролі.

Порушення юристом обітниці — це зрада власної совісті, свого народу. Особа, яка це вчинила, має добровільно залишити службу, бути готовою нести не лише мо¬ральну, а й юридичну відповідальність за свої вчинки.

Функції юридичної деонтології

Природні, моральні та правові норми у взаємодії становлять сутність юридичної деонтології.

Національний дух українського права — це внутрішній вияв права у контексті історичного розвитку та формування культурних і правових надбань цивілізо¬ваних держав.Верховенство права - це один із принципів демократичної держави.

Юридична деонтологія передбачає ство¬рення умов для функціонування україн¬ської національно-правової теорії, яка б ґрунтувалася на духовному звичаєвому праві, відповідала національному духові народу, підкреслювала національну своє¬рідність правової системи, утверджувала право української нації. Це - продукт української нації (і держави, коли вона вже існувала), виразник правової свідо¬мості народу. Тому національно-правова теорія розкривається через вивчення іс¬торії українського права та державності.

Акт проголошення незалежності України створив умови для формування нової правової системи з пріоритетом національ¬них ознак.

Отже, цивілізований правопорядок — це результат досить високого рівня загальної нормативної культури та правосвідомості громадян, свідчення ефективного право¬вого регулювання правовідносин, їхня стабільність, а також надійні юридичні гарантії прав і свобод членів суспільства.

Відокремлення держави від церкви зовсім не означає відокремлення права від релігії.