Культура юриста

Культура особи у контексті філософського аналізу

Гармонія особи — складне філософське поняття, що полягає у внутрішній та зов¬нішній конструкціях живої істоти, які є найдосконалішими механізмами.

Дух культури формується залежно від волі і здібностей людини, утворюючи необхідну сукупність культур, своєрідний світ куль¬тури, пізнання якого відбувається через вплив Духу, осягнення його людиною.

Культура особи - це максимальні якісні, індивідуальні здобутки людини у матері¬альній і духовній сферах та впроваджен¬ня набутих цінностей у її життєдіяльність.

Культура людини – це її цілісний внутрішній і зовнішній світ.

Правова соціалізація особи юриста

Соціалізація — це процес залучення інди¬віда до системи суспільних відносин, фор¬мування його соціального досвіду, станов¬лення й розвиток як цілісної особистості на основі засвоєння нею елементів куль¬тури і соціальних цінностей.

Отже, правова соціалізація юриста — це віддзеркалення діалектики його становлен¬ня як особистості, усвідомлення службо¬вого обов'язку, вироблення почуття пра¬вової та моральної відповідальності.

Отже, почуття правової і моральної відпо¬відальності активізують професійну свідо¬мість правника, скеровують його на сві¬доме розв'язання суспільних суперечнос¬тей, які виникають у його практичній ді¬яльності.

Тому ефективність правової соціалізації юриста як суб'єкта культури передбачає гармонійність, всебічність, тобто наяв¬ність максимальної сукупності професій¬них функцій.

Методологічні засади культурології права

Під загальнолюдськими цінностями розу¬міються вартісні здобутки народу в сфері як матеріального, так і нематеріального розвитку.

Загальнолюдські цінності ґрунтуються на загальнолюдській моралі.

Під нею розуміються кількісні та якісні матеріальні і духовні надбання, необхідні для природного життя людства на конк¬ретний період часу.

Правової політики як основи законності мають беззастережно дотримуватись усі члени суспільства, а метою її є утвер¬дження цивілізованого правопорядку.

Окультурення права — це максимальне використання результатів, історичних здо¬бутків інтелектуальної праці людства при формуванні правових норм.

Отже, предметом культурології права є вивчення загальних і спеціальних законів розвитку культури та права; система знань про сутність, суспільне призначен¬ня культури та права, їх зв'язки з іншими соціальними явищами; загальні зако¬номірності виникнення і розвитку права, вплив різних видів цінностей (множини культур) на право, його формування та реалізацію, утворення культурно-правової реальності.

Адже національна ідея — це рушійна сила народу, перспективна стратегія розвитку нації. Вона формує українську національ¬ну реальність, відображає мету існування нації.

Саме тому українська національна ідея повинна реалізовуватись через право.