Мистецтво Шумеру

Виявлені розкопками на півдні Шумеру житлові будинки мали внутрішній відкритий двір, навколо якого групувалися криті приміщення; на одній стороні двору якого стояла статуя божества, на іншій - стіл для жертвоприносин. Перекриття, звичайно, опиралися на балки, але застосовувалися також зводи й куполи. По такому ж принципу будувалися також палаци й звичайні житлові будинки. Це планування, що відповідало кліматичним умовам країни, лягло в основу й палацового будівництва південного Межиріччя.

У північній частині Шумеру виявлені вдома, які замість відкритого двору мали центральну кімнату з перекриттям.

СкульптураДо нашого часу збереглися прекрасні зразки шумерської скульптури, створені на початку III тисячоріччя до н.е. Досить розповсюдженим типом скульптури був так званий адорант - статуя людини, що молиться, зі складеними на грудях руками, що сидить або стоїть. Адорантів, звичайно, дарували храму. Особливо виділяються величезні очі адорантів, найчастіше скульптори їх інкрустували. Характерна риса шумерської скульптури – в умовності зображення. У предметах, знайдених у храмі Тиль Барсиба (сучасний Тель Асмар, Ірак) і зберігаються в Іракському музеї й Чиказькому університеті, підкреслюються об’єми, уписані в циліндри й трикутники, як, наприклад, у спідницях, які являють собою плоскі конуси, або в торсах, подібних до трикутників, з передпліччями, що теж мають конічну форму. Навіть деталі голови (ніс, рот, вуха й волосся) зводяться до трикутних форм.

Стиль скульптурних майстерень у Марі нагадує витончене ліплення з м'якої глини. Типовим прикладом може служити статуя сановника Ебих-Іля з Марі. Особа сановника осяяна м'якою посмішкою, величезні очі дивляться уважно й напружено, підборіддя чітко відділене від грудей. Із щонайможливою старанністю виконані всі деталі, особливо в одязі, що являє собою спідницю овечої вовни з вирізаними поштучно пасмами або жмути бороди з кучерявими кінчиками. Руки вирізані м'яко, мускулатура схована. У цілому форми втратили твердість, і демонструють виразну тенденцію до округлості.

Стіни шумерських храмів прикрашалися рельєфами, що оповідали як про історичні події, що відбувалися в житті міста (таких як військові походи, закладка храмів і т.п.), так і про повсякденні справи (господарські роботи та ін.). Рельєф ділився на кілька ярусів, що послідовно відбивали чергу подій. Усі персонажі були однакового росту, однак правителів, звичайно, зображували крупніше від інших.

Потреба в ознаменуванні перемоги в постійній боротьбі за владу між містами обумовила появу нового типу рельєфу меморіального характеру. Мова йде про стели - кам'яні плити різних розмірів, що мають закруглену верхню частину й зображення з історичною або релігійною тематикою. Однією з найефектніших стел є Стела царя Еаннатума (Стела шулік), від якої збереглися деякі фрагменти. Стела присвячена перемозі Еаннатума, шумерського князя Лагаша, над містом Уммой. На обох сторонах стели зображені сцени, розділені на смуги. Рельєф відрізняється оповідальною строгістю. На одному із фрагментів зворотної сторони стели загін воїнів, озброєних списами й щитами, марширує по трупах своїх ворогів. Зображений більш крупно вождь одягнений у шкіру тварини. Зачувши мертвечину, над полем бою кружляє зграя шулік. У нижній секції колісниця князя їде на чолі групи піших воїнів. На лицьовій стороні стели два фрагменти розповідають глядачеві про причину настільки блискучої перемоги. Верхній фрагмент цілком займає величезна фігура бога Нінгирсу, що піймав мережею безліч ворогів царя Еаннатума.

Особливе місце в шумерській культурній спадщині належить гліптиці — різьбленню по дорогоцінному або напівкоштовному камінню. Збереглося безліч шумерських різьблених печаток у формі циліндра. Печатку прокочували по глиняній поверхні, і одержували відбиток - мініатюрний рельєф із більшим числом персонажів і ясною, ретельно вибудуваною композицією. Для жителів Межиріччя печатка була не просто знаком власності, а предметом, що володів магічною силою. Печатки зберігали, як талісмани, дарували храмам, поміщали в поховання. На шумерських гравюрах найбільш частими мотивами були ритуальні бенкети із сидячими за їжею й питвом фігурами. Інші мотиви становили легендарні герої Гильгамеш і його друг Енкиду, що борються із чудовиськами, а також антропоморфні фігури людини-бика. У найдавніші часи ця казкова істота з головою й тулубом людини, бичачими ногами й хвостом шанувалося скотарями як захисник черід від хвороб і нападу хижаків. Імовірно, тому його часто зображували тримаючим пару перевернутих донизу голів леопардів або левів. Пізніше йому стали приписувати роль стража володінь різних богів. Не виключено також, що під видом людини-бика зображували Енкиду, що, маючи людський вигляд, прожив частину свого життя в лісі, звичками й поводженням не відрізняючись від тварини. Із часом цей стиль поступився місцем безперервному фризу із зображенням тварин, що б'ються, рослин або квітів.

Писемність

На території Древнього Близького Сходу задовго до появи клинопису, навіть задовго до появи шумерів існував спосіб зберігання й передачі інформації.