Коломийський музей Гуцульщини

Не зважаючи на труднощі, музей проводив певну роботу, мав авторитет серед громадськості, музейних працівників Західної України та всієї Польщі.

5-6 червня 1938 року на базі музею відбувся VI з'їзд українських музейників та прихильників музеєзнавства. Учасники з'їзду дали високу оцінку музею, підкресливши його значення для подальшого розвитку української культури.

1939 року після входження західноукраїнських земель до складу Радянської України, музей перейшов у державну власність, одержавши всі умови для свого розвитку. Були виділені кошти, штат, що сприяло розширенню діяльності музею.

Шкоди музею завдала війна: музей пограбували.Після війни було докладено багато зусиль, щоб налагодити нормальну роботу музею. Працювати було тяжко, потрібно було все переробляти згідно з вимогами нової влади. У перші повоєнні роки музей мав відділи гуцульського мистецтва, етнографічний, відділ Вітчизняної війни. Крім того, музей мав велику збірку археології, філателії, церковного мистецтва. Найбільше експонатів було з народного мистецтва, що надалі остаточно вирішило його профіль.

Робота музею цього періоду, як і наступних років, була дуже заідеологізована. З 1946 року проводилися чисельні перевірки, метою яких було привести музей у відповідність до структур, які існували в музеях України. Після перевірок багато разів перероблялася експозиція. Був ліквідований етнографічний відділ, відділи археології, сфагістики, нумізматики. Вилучені з експозиції і твори образотворчого мистецтва. 1947 року провели велику чистку бібліотеки, внаслідок чого забрано багато цінної літератури.

До лютого 1945 року музей вважався краєзнавчим, а потім — художнім музеєм республіканського значення. З 1950 до 1963 року музей носив назву «Коломийський Державний музей народного мистецтва Гуцульщини».

За останні 45 років музей перетворився в справжню скарбницю народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, важливий центр культури, який провадив і провадить велику роботу з народними майстрами краю, досліджує та популяризує їхню творчість. Музей значно зріс кількісно і якісно. Його колекції нараховують більш як 22 тисячі експонатів. Значно розширена експозиційна площа, яка займає половину першого і весь другий поверх. Тут слід згадати, що музею належить увесь колишній Народний дім.

1972-74 років докорінно перебудовано експозицію, нове художнє оформлення здійснив член Спілки художників Михайло Білас. В експозиції представлені художня обробка дерева, металу та шкіри, кераміка, ткацтво, вишивання, вироби з бісеру та сиру, і, як своєрідне поєднання багатьох видів народного мистецтва, — одяг, який охоплює період, починаючи з XVIII ст. і до дня нинішнього. В експозиції музею широко представлено творчість видатних народних майстрів минулого та сучасного, зокрема, Юрія Шкрібляка та його синів Василя. Миколи та Федора; Василя Девдюка, Ілька Кіщука, Олекси Бахматюка, Петра Кошака; заслужених майстрів народної творчості України Юрія та Семена Корпанюків, Ганни Герасимович, Івана Грималюка, Михайлини Сабодаш; членів Спілки художників України Миколи Тимківа, Василя Кабина, Володимира Ґуза, Михайла та Ганни Рощиб'юків, Павлини Цвілик. Надії Вербівської, Дмитра Шкрібляка, Параски Шкрібляк-Хім'як та інших. Представлені експонати дають можливість простежити етапи розвитку, художні особливості народного мистецтва, розвиток народних традицій, збагачення їх новими формами, мотивами, композиційними вирішеннями.

Робота музею багатогранна. Важливе місце займає науково-дослідницька діяльність. В науковій роботі працівники зосереджують свою увагу на вивченні історії розвитку народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, виявленні нових народних майстрів, вивченні їхньої творчості, дослідженні народного орнаменту. В минул; роки часто організовувалися експедиції в різні села Гуцульщини та Покуття, колекції поповнювала високохудожніми творами. Увагу приділяють і видавничій діяльності. Видано путівники по музею, альбоми про його колекції, каталоги виставок народного мистецтва. В останні роки почали видавати журнал «Народний дім», в якому друкувалися наукові статті про різні види народного мистецтва, творчість видатних майстрів. На жаль, через фінансову скруту часопис тимчасово не виходить.

Музей проводив значну науково-просвітницьку роботу. В музеї часто відбувались наукові конференції, вечори мистецтва, зустрічі з народними майстрами, обговорення виставок тощо. Велика просвітницька робота проводиться за межами музею.

Проголошення незалежності України внесло великі зміни в діяльність музею. Як і раніше, музей приділяє велику увагу організації виставок. Надовго залишилися в пам'яті жителів міста виставки і вечори «Незабутні», «Пам'ять», присвячені митцям, які відійшли у вічність, залишивши багату художню спадщину.