Хард-рок: джерела, розвиток, сутність
З 1970 р. група виступала під назвою Love Gun, її репертуар складався з апробованих хітів і декількох власних пісень, прикметною рисою яких був яскраво виражений мелодизм, який Kiss зберігає протягом усієї своєї кар'єри.
Незабаром новий телепродюсер Kiss Біля Окойн розробляє план «завойовування світу», частиною якого став складний сценічний грим музикантів — у сумі з їхніми театральними шоу й могутньою, динамічною музикою це дало миттєвий результат і, практично з першого альбому (Kiss, 1974 p.), група не знає, що таке забуття публіки. Четвертий диск групи (концертний Alive, 1975 р.) став за рекордно короткий термін «платиновим».
У 1976 році група трохи пом'якшила звучання, і це був правильний крок: перша ж композиція, створена в новій манері (Beth, автор П. Крісс), розійшлася мільйонним тиражем і зайняла 7-е місце в національному хіт-параді. Пік популярності Kiss припав на 1976—1978 pp.
У 1980 р. група випускає дуже сильні альбоми, крім того, музиканти відмовляються від гриму і вперше публіка бачить їхні обличчя.
Iron Maiden («Сталева Діва»)
Група Iron Maiden — один із грандів «важкого металу» Утворилася вона в 1977 р. у Великобританії. Поряд із деякими іншими групами Iron Maiden являла собою так звану «нову хвилю англійського хеві-металу». Узявши за модель звучання таких груп, як Led Zeppelin i Black Sabbath, Iron Maiden за короткий час знайшла свою музичну стилістику, що стала, у свою чергу, орієнтиром для інших груп. Популярність на батьківщині прийшла в 1979 p., коли композиція Running Free потрапила в «гарячу тридцятку». З появою в 1981 р. у складі групи вокаліста Брюса Діккенсона, Iron Maiden з помітним відривом обігнала чимало «металевих» груп, хоча її стиль більш тяжіє до хард-року, щоправда, із твердішою гітарною структурою.Цікаве визначення дає «металові» сам Діккенсон: «А є «метал» взагалі? Був блюз, блюз і залишився, тільки він змінився. Для мене це не стиль і не жанр, це музика, й заради цієї музики я прийшов у рок». І ще одна його цитата заслуговує на увагу: «Я не проти імпровізації, але вона не повинна заглушати мелодику, ставати самоціллю. Зразком рок-групи для мене залишається Deep Purple, я не знаю інших виконавців, що грали б так вільно, невимушено й одночасно так могутньо»
Trash i Metallica
«Треш» (утворилося від слова «погань, гидота») — один із «найважчих» напрямків рок-музики. Одним із першовідкривачів цього стилю з повним правом вважається Metallica. Metallica грає «рафінований метал», вільний навіть від «спадкоємних домішок» — ритмічне багатство композицій, гранична лаконічність музичних тем, прихована динаміка аранжувань миттєво виділяють групу серед безлічі подібних, що взяли за основу зовнішні ознаки «металу Metallica». Група, здатна гітарним рифом перекреслити спадщину «постреформістського десятиліття», може з повною підставою претендувати на звання спадкоємиці 60-х, ери Вудстока й наївних «дітей квітів». Тільки Metallica не наївна, а гранично озлоблена втратою різнобарвних ілюзій, своїм часом і його жорстокістю, і проте вона — друге покоління Вудстока. Але історія Metallica — це не тільки відвертість 60-х, із їхнім викликом святенницькій моралі, це й кінець 70-х, коли «нова хвиля» англійського хеві-металу знову порушила питання: як жити далі? Скажена динаміка музики Motorhaed, Saxon і Diamond Head давала на нього свою відповідь: порятунок у русі, у швидкості.
У 1980 р. Джеймс Хетфілд зібрав групу Metallica в такому складі: Ларс Ульріх (ударник), Рон Макговні (бас-гітара), Дейв Мастейн-(гітара). Улітку 1982 p. Metallica записала свою першу композицію. Запис потрапив на фірму Megaforce і через два тижні Metallica підписала контракт на першу платівку. Однак у самому розпалі роботи бас-гітарист Макговні оголосив, що грати з Хетфілдом більше не може: «Від його ритмічних збивань мені бракує розуму, він же ненормальний — ми граємо рок чи Стравінського?» Замість Макговні до групи приходить Кліфф Бертон — професійний гітарист із великим стажем роботи, що володіє грою на роялі, знає музичну теорію. Він навчив правильно грати Хетфілда, поступово вивільнив його творчий потенціал з оков неуцтва, став свого роду музичним педагогом колективу. Незабаром у колективі знову назріла проблема. Ульріх і Хетфілд відчули дискомфорт, тому що їхнє сприйняття музики, критерії й вимоги, пропоновані до матеріалу, змінилися, а Дейв «продовжував лупити по струнах, начебто нічого не трапилося». На зміну Дейву прийшов Кірк Хеммет, здатний втілити будь-яку чужу ідею з точністю комп'ютера.
Перед аматорами твердого року з'явилася нова група. Але не зовсім така, якою передбачалася бути Незважаючи на деяке стилістичне тяжіння до Black Sabbath і Led Zeppelin, композиції Metallica виглядають більш «сухими», різкими, а ритмічні чудеса Хетфілда взагалі ставлять під сумнів приналежність групи до року в традиційному розумінні цього слова. Загалом музика групи вияви лася набагато складнішою, ніж будь-що, що колись існувало в року.