Хард-рок: джерела, розвиток, сутність
Екскурс в історію
Рок-музика — один із найбільш спірних напрямків мистецтва, щодо якого немає єдиного погляду. Хотілося б простежити історію розвитку рок-мистецтва, зрозуміти, що дало поштовх для розвитку нового стилю музики.
Почалося все з того, що в 1920 році радянський інженер Л. Термен винайшов новий музичний інструмент — терменвокс. Висота тону нового пристрою залежала віз того, як далеко знаходилася рука виконавця від антени.
У ті роки ідея «електронної музики» «носилася в повітрі». Багато винахідників вигадували незвичайні інструменти (еміритон, траутоніум, віолен), що могли не тільки працювати на електричному живленні, але й видавати цікаві, незвичайні звуки. Вже в 30-і роки з'явилися перші електрогітари. Зрозуміло, що нічого спільного вони із сучасними гітарами не мали. Щоб виділити акустичну гітару в оркестрі, підсилити її звук, до неї приставили мікрофон. Навіть після такого удосконалення гітара так і не стала «першою скрипкою» в оркестрі, сутність її залишилася тією ж — акомпанемент. Пізніше було виявлено, що за допомогою обробки звуку до його посилення можна домогтися неймовірного результату. Тоді й була «народжена» електрогітара, що отримала згодом цільний корпус і була оснащена різноманітною електронікою. Згодом така гітара стала «першою скрипкою», але не в складі оркестру, а в рок-ансамблі. Останнім часом, до речі, чимраз більше сольних партій припадає на бас-гітару, яка раніше виконувала в ансамблі тільки функцію акомпанементу.
Джерела року. The Beatles
Багато хто вважає The Beatles засновником нового стилю - року. Чи це справді так? Цілком можливо, якщо вважати, що використання електрогітар і ударних інструментів і є тим, що малося на увазі споконвічно під поняттям рок-музика. Але якщо розглядати творчість The Beatles із сьогоднішніх позицій, то майже з упевненістю можна сказати, що простотою текстів і легкістю музики ліверпульці дали поштовх розвитку стилю, який згодом назвали софт-рок (м'який, ніжний рок) і який, у свою чергу, переріс у так звану «поп-музику». З погляду музики як мистецтва, The Beatles не могли заснувати рок. Шанувальникам The Beatles не слід це зауваження приймати «у штики», тому що простота текстів і музики — це не показник того, що в музикантів були відсутні видатні здібності, а наслідок того, що молодь відчувала потребу в чомусь легкому й доступному для розуміння. Тому потрібно віддати належне цій рок-групі й відзначити, що вона дала року духовну основу, підготувала для нього слухачів. Цікаве висловлювання Боба Ділана, одного з творців стилю фолк-рок, яке доводить те, про що сказано вище:
— Вони зробили те, що було неможливим, те, що не могло бути можливим... Я сказав собі: тепер усе буде не так; я був вражений. І я не міг повірити, що ще кілька годин тому не бачив The Beatles...
Хард-рок. Що ховається за цим поняттям?
Хард-рок перекладається як важкий або твердий рок. Це поняття настільки всеосяжне, що багато хто не бачить різниці між власне музикою й одним з її найбільш масових і популярних відгалужень. Для того щоб зрозуміти напрямок хард-рок, знову ж таки заглибимося в історію.
У першій половині 60-х років у повітрі витала ідея хард-року, нею пронизані композиції поп-груп того часу. Найбільш чітку форму він набув у музиці груп Blue Cheer і Cream. Ідея справді носилася в повітрі, тому що елементи хард-року наповняли музику Beatles, Rolling Stones, Yardbirds.
З виникненням стилю року багато аматорів плавної і мелодійної музики виступили проти цієї течії: різкість звучання й передача музичних ідей дратували їх. Композиції в стилі хард-рок справді викликають суб'єктивне відчуття ваги, що досягається за рахунок виділення ритм-секції на передній план, але такого можна досягти, тільки віртуозно володіючи музичними інструментами. У хард-року, крім «опуклості» ритм-секції, усі складові інструменти прямо пов'язані з мелодійним лідером — гітаристом, тому тут не може бути відособленої імпровізації одного інструмента, а це означає, що в імпровізації беруть участь всі інструменти групи, створюючи цілісність і монолітність твору.
Наприкінці 60-х хард-рок виділився в самостійний напрямок, і за тим, як доніс його до нас Джиммі Хендрикс, можна сказати, що хард-рок припускає виконання інструменталістами-віртуозами. До початку 70-х з'явилися групи-велетні, що сяяли не тільки важкістю свого хард-року, але й винятковим композиторським талантом і виконавською майстерністю: такі групи, як Led Zeppelin, Deep Purple, Black Sabbath, Nazareth й інші майже 30 років тому визначили закони й рамки гарного тону хард-року сьогоднішнього дня. ч