Вівчар на полонині

Далі хлопці - "вівці" парами виплигують з "коші", примовляючи:

А у тій кошарі та й овець по парі,

та й овець по парі, та й овець по парі",

Потому танцюристи у парах приспівують:

А Тиміш там ходить, пісеньку заводить,

пісеньку заводить, пісеньку заводить,-

гуртуються до загального виконання танцю "Полька - полтавка" й весело його танцюють.

Лексика. Елементи народних ігор у першій частині танцю; рухи з батогом (підсічка батогом; присядка - розніжка з батогом; перескоки-підсічки з батогом).

У другій частині - тинки, бігунці, переступання з ноги на ногу, подвійні голубці з потрійним притулом, доріжки, а також різноманітні присядки, стрибки "овець" з обох ніг.

У третій частині елементи, притаманні "польці - полтавці". Композиція. Довільні асиметричні групові побудови в іграх, хлопців (перша частина), півколо, коло, коло в колі, плетінка (заплетіння "коші"), горизонтальні, вертикальні побудови та "полька - полтавка" виконуються по колу.

Музика. Розмір 2/4. Темпи: помірні - перша частина (16 тактів), швидкі - друга частина по 16 тактів з повторами, помірно - швидко. На речитативах (16 тактів) та у "польці - полтавці" швидко (повторюється музичний супровід другої частини).Виконання. Вперше поставлено танець Н.Уваровою у танцювальному ансамблі Кобеляцького районного Будинку культури Полтавської області. Пізніше з невеликими змінами танець увійшов до репертуару народного самодіяльного ансамблю танцю "Юність" (м.Лубни) та інших колективів України.

Танець "Коша" відзначено на республіканському огляді самодіяльного мистецтва 1964 року.

Запис танцю здійснив заслужений діяч мистецтв України Кім Василенко.

РУКОДІЛЬНИЦІ - танець, у якому оспівується нелегка праця всесвітньо відомих решетилівських майстринь вишивальниць та килимарниць; створив балетмейстер Павло Корський.

Постановник майстерно використав кольорові "нитки" значно товщі від звичайних, аби їх бачив глядач), намотані тричі партнерки, яка стоїть праворуч у парі, а партнерка зліва вільного рукою тримає кінець нитки. Далі, на перший погляд, гострими маніпуляціями з "нитками", виконавці "намотують ку"; імітують ткацький верстат, за яким вони працюють; обговорюють складний процес ткання килима, показують навіть “барабан”, через який проходять різні за кольорами "нитки".

Кінець - справі вінець. У фіналі танцю дівчата демонструють чудовий килим. Килимів у виконавиць декілька – від національного орнаментального до портретів Тараса Шевченка від інших, знаних у світі українців. Який з них доцільний на концерті, вирішує постановник.

Лексика: змінні кроки; припадання у повороті вбік; балансе; бігунець; перескоки - переступчики; оберт тощо. Композиція танцю пов’язана з логікою розвитку дії і будується традиційних національних композиційних структурах: горизонтальних і вертикальних лініях, колах, малих та великих прямокутниках.

Складність образно - тематичного розвитку сюжету обумовила і навдивовижу гармонійний кантиленний перехід від одного малюнка до іншого. Навіть фахівцеві нелегко вичленити його із загального контексту.