Відновлення структури стародавніх танцювальних па

Локальні рухи, професіоналізми, жаргонні, архаїчні рухи

Загальна побудова багатьох рухів і їх більш-менш однакова технологія виконання на всій території України дає підставу стверджувати, що українській хореографічній лексиці притаманна певна внутрішня єдність, яка, проте, має і локальні особливості, що пояснюється виникненням та побутуванням того чи Іншого танцю у певній місцевості.

Вплив угорського, румунською, молдавського фольклору відчувається в рухах закарпатських танців, що різняться лексичне від танців Волині, Львівщини, де в структурі відчутні елементи польського танцю; на північне - східних район Сумщини позначається вплив російської народної хореографії, південне - західних (Одещина) - молдавської, гагаузької тощо.

Як правило, той чи інший рух не запозичується повністю, найчастіше окремі його елементи, поєднуючись із суто українськими рухами, дають нові па.

Локальні танцювальні па надзвичайно збагачують народну лексику. До них належать гуцульські, лемківські, бойківські, волинські, подільські, поліські, деякі специфічні буковинські рухи та ходи: синкопопані комбіновані ходи на каблук; припадання з підскоком і викиданням поперемінне ніг; комбіновані оплески по халявах і стегну; свердло з винесенням ніг у повітря, синкопована підкуйка з свердлом; вибиванець буковинський зі зміною ніг, просування на ліктях і носках; плетена доріжка з перекиданням і ніг; різноманітні дрібушечки; чосанки; тропітки; гайдуки; діогаренка низька, середня, висока.

До речі, виконання цих рухів потребує своєрідних положень рук, тулуба і голови. Так, при виконанні чосанки, тропіток та інших па танцюристи тримають руки під проймами кептаря, на талії ззаду або обидві руки випростані уперед долонями вниз; у дрібушечках - великий палець заходить за пройми кептаря, кисті стиснуті, руки у ліктях зігнуті й ледь відведені від тулуба при виконанні гайдук - круча руки відводяться у протилежний бік від спрямування колін; у присядці - "м'ячик" вільні руки опущені вздовж тулуба. Не згадуємо вже про положення рук у парних варіантах кружлянь - обертів з різким поворотом голови, які також оригінальні, своєрідні.

Існує цілий ряд рухів, характерних для певного танцю чи якоїсь місцевості. Наприклад, дубовий лист ("Аркан"), рухи з топірцями ("Лісоруби”, своєрідні рухи танців "Тропотянка" (М.Ромадова), "Решето", "Гуцулка" (Я.Чуперчука), "На галявині" (В.Петрика).

"Сокольський козачок" (Львівщина) має притаманний тільки йому основний хід; поліська полька - трясуха, поліський ключ виконуються тільки на Поліссі; вибиванці на каблуках, ключ з перескоком , дрібушечка на підскоках найчастіше зустрічаються у танцях північно - східних районів Сумщини.

З сучасній хореографії деякі локальні па збагачуються новими структурними частками, поєднуються у складні побудови з двома - трьома основними елементами інших рухів: крок - підкуйка з поворотом через ліве плече і присядка з потрійним викиданням ніг; боковий буковинський хід 3 плесканням долонею по підлозі; спікопована підкуйка зі свердлом.

Збагатити той чи інший стиль можна лише тоді, як використання того чи іншого локального руху відповідатиме образно - тематичному розвиткові танцю і постановник знайде правильний шлях до трансформації його структурних елементів та підпорядкує виконавську манеру згідно з жанром чи стилем танцю.

Механічне перенесення локального руху в танці іншої місцевості сприймається як щось зайве, непотрібне, взагалі спотворене.

Професіоналізми - рухи, що імітують специфічні рухи людей певної професії, спеціальності під час їхньої роботи. Професіоналізми - чи не найдавніші ілюстративні рухи в хореографічному мистецтві. Вони з'явилися ще в первісних примітивних імітаціях трудового процесу, а у подальшому посіли місце в загальновідомих хороводних іграх "А ми просо сіяли", "Льон", "Мак", що ввійшли у фольклорну скарбницю українського, а також багатьох інших слов'янських народів. Учасники відповідними рухами, жестами зображують процес обробки тієї чи іншої сільськогосподарської культури. Так, у хороводі "Мак" учасники (здебільшого дівчата) імітують сіяння, в'язання, сушіння маку, а в хороводі "Льон" показують, як треба сіяти, м'яти, тіпати льон.

Професіоналізми - важливий компонент і в побутових танцях, навіть з сюжетною основою: "Бондарі", "Ковалі", "Косарі", "Лісоруби", "Льон", "Шевчики".