Відновлення структури стародавніх танцювальних па

Відновлення структури стародавніх танцювальних па, трансформація побутових рухів, елементів ігор

Відтворюючи картину з життя далекого минулого балетмейстер обов'язково звертається до історичних джерел (літописів, записів мандрівників, описів народних обрядів, фольклору поетичного, пісенного, танцювального тощо). Так, аналіз дає йому змогу відчути характер, манеру давніх танців. Приміром, В.Нероденко відродив хоровод епохи Київської Русі притаманними йому рухами. З епічному народному балеті "Легенда про Київ", який було показано на Центральному стадіоні в дні святкування 1500-річчя від дня заснування місті (свято відбулося в травні 1482 р.), творча група під керівництвом автора підручника реставрувала, а подекуди й створила на основі іконографічних даних, характеру музики, нові відповідні рухи.

Цікаві лексичні знахідки (вихилясники, ходи, вибиванці) бачимо в постановках П.Вірськсго "Чумацькі радощі", "Ой під вишнею". Дуже вдало поєднав фехтування двома шаблями з танцювальними рухами у композиції "На Січі Запорозькій” В.Михайлов. У цьому ж танці оригінальне виконується повзунець на барильці, що котиться.

Пам'ятки народної поетичної творчості, описи обрядів та; звичаїв - невичерпне джерело для хореографів. У працях; фольклористів, етнографів, збирачів народних перлин минулого, і у фольклорних збірках, упорядкованих в наш час, маємо не тільки загальний опис обрядів, звичаїв, танців, окремих фігур, а й навіть і окремих рухів Чимало матеріалу для хореографа дають іконографічні джерела: графіка, скульптура, живопис, прикладне мистецтво. Згадаємо хоча б "Вечорниці" та "Гопак" І.Рєпіна. А поглянувши на картину Й.Бокшая, одразу ж розумієш характер рухів бокорашів. Цей твір надихнув М.Сусликсва на створення однойменного танцю, у якому він відтворив працю закарпатських плотарів. Картини К.Трутовського "Весільний викуп", М.Пимоненка "Весілля в Київській губернії", В.Тропініна “Кавказьке весілля" допомогли авторові підручника у створенні українського весільного танцю".

Досліджуючи іконографічний матеріал, можна, наприклад, характер, зовнішній вигляд, костюм виконавця з яким виконується танець. Усе це слугує поштовхом для створення нових рухів.

Жива традиція дає найбільш точне уявлення про хореографічну лексику. Мабуть, у жодному з мистецтв вона не відіграє такої ролі, як у хореографії. Використовуючи ці джерела, постановники з кожним новим оригінальним твором раз у раз вертають у лексичну скарбницю втрачені рухи. Тридцять років тому в народносценічних танцях Східні танці дуже рідко зустрічались дрібушечки, вибиванці, що збіднювало їхні виражальні можливості, літературні ж джерела стверджували побутування вказаних рухів минулому. П.Вірський. використав різноманітні ритмічні єднання плескачиків, створивши надзвичайно поетичний танець. У багатьох сучасних молодіжних танцях зустрічаються різновиди дрібушок, вибиванців. У хореографічні па можуть трансформуватись елементи удових процесів, якщо схема їх підпорядковуватиметься пізній дії. Варто пригадати художні імітації сіяння гречки, льону, роботи комбайнерів трактористів, металургів, шахтарів, будівельників, рибалок, вишивальниць та Н. Найбільш вдалі лексичні утворення на цьому терен, бачимо у танцях "На кукурудзяному полі" П.Вірського, "Лісоруби" І.Петрика та ін. А.Калабердін, поєднавши вибиванці з ходами, створив ілюзію роботи комбайна, а з вибиванців відтворив ритміку роботи відбійних молотків.

Український фольклор багатий і на ігрові хороводи "Перепілка", "Заїнько", "Козлик", "Король", "Плету, плету рисочку", "Віночок", "Подушечка".). Балетмейстери перекладають нові елементи на хореографічну лексику (довга лоза, гилка).

У "Подоляночці", "Новорічній метелиці", " Запорожцях" І.Вірського, "Ятранських весняних іграх" А.Кривохижі, "Дарені" П.Григор'єва, "Купальських розвагах" К.Рісиленка не тільки використано окремі лексичні елементи ігор, а й ігри та в цілому в "Ятранських весняних іграх"; купала, битки, Марена, вогнище -в "Купальських розвагах").

У "Танці металургів" виконавці імітуючи "доменну ніч", будують двоповерхове коло: танцюристи верхнього кола стають на плечі танцюристам, що стоять унизу. Цей при чому вдало запозичений із гри "Вежа" ("Дзвіниця"), що побутує у гуцулів.

Звичайно, заслуга балетмейстера не у побутово-натуралістичному копіюванні тієї чи іншої гри, у створенні її узагальнено образного еквівалента. Ігри допомагають певні сюжетні обставини, розкрити тему твору, а хореографічні нововведення - "мала куца", сисна з вербовою і дощечкою ("Ятранські весняні ігри''), хороводи ("Марена") стрибки через ватру та її імітація ("Купальські розваги") - доповнюють український хореографічний лексичний фонд.Чільне місце в народних іграх займають рядження. Цей прийом також допомагає у творчій розробці певного образу, створенні нових елементів танцювальної лексики "Новорічна метелиця", "Шевчики", "Плескач", "Повзунець" П.Вірського, "Ятранські зесняни ігри" А.Кривохижі, "Ковалі" Ю.Кузьменка, "Чарівна сопілка" В.Михайлова, "Весільний танець" К.Балог.