Зміст і форма у народносценічному танці

Аналізуючи конструктивні прийоми у побудові українського народносценічного танцю, поєднуючи їх з образно - тематичним розвитком твору, ми тим самим підкреслюємо взаємозалежність рими та змісту, бо зміст - це основа мистецтва, а форма - спосіб викладання змісту. Новий зміст, нові ідеї народжують і нові форми "їй пам'ятаємо" П.Вірського, "Орлятко" Г.Клокова та ін.). Перелічені танцювальні композиції не вкладаються у традиційні схеми - побудови, і тому автори знаходять у них нові композиційні прийоми, збагачують лексику, музику новітніми способами виразності.

Єдність ідейно-тематичної дії (Надзавдання, наскрізна дія)

Недалеко від німецького міста Веймара, серед чудових гаїв та пагорбів Тюрингії, стоїть пам'ятник, який змушує подорожнього зупинитися. Без путівника і гіда він розповість про те, що це місце розташування колишнього табору смерті Бухенвальда.

Скульптор Фріц Кремер у груповому монументі втілив надію і відчай, віру і сумнів, мужність і зненависть. Композитора Мураделі, який відвідав Бухенвальд, глибоко вразила культурна група, і як наслідок з'явилась пісня “Бухенвальдський сполох", пісня-згадка про страшні дні фашизму, гімн полеглим борцям, пісня-реквієм, пісня-звернення наступних поколінь, пісня-заклик до народів світу: "Бережіть мир!" Взявши її за основу, П.Вірський створив самостійний героїко-патріотичний твір "Ми пам'ятаємо" у якому нерозривно поєднуються дійове та психологічне начало: розповідь засобами хореографічного мистецтва про безсмертя героїв та Зображення глибини їхньої психології, нюанси та відтінки душевного стану.

Розкрити ідейний зміст - це означає показати, як автор розуміє і змальовує у своєму творі ті чи інші явища, події, ситуації. Ідея - провідна думка художнього твору, що відтворює ставлення митця до дійсності. Термін "ідейна концепція" хореографи запозичили з літератури. У нашому прикладі ідейна концепція авторів скульптора Ф.Кремера, композитора В.Мураделі і балетмейстера П.Вірського - однакове розуміння ними явищ дійсності, який відбито в їхніх творах, розкриття сутності цих явищ з погляду митців у світлі своїх ідеалів, своїх переконань. Усе це пронизує кожен рух, кожну сцену, почуття героїв, викликаючи у глядача відповідні переживання, емоції, роздуми.

Ідея твору має бути тією керівною силою, дороговказом, завдяки якому автор концентрує окремі думки, враження,; бачення і який сприяє у подальшому правильному обранню жанру, лексики, музики, створенню оформлення майбутнього хореографічного твору. І яскравий приклад цього - постановка; П.Вірського "Ми пам'ятаємо": незвичайні композиційні побудови, оригінальна лексика, ефектне художнє оформлення, освітлення тощо.

Ідея зумовлює задум балетмейстера - постановника і основний зміст твору. Від неї залежить трактування автором теми та сюжету балету, танцю тощо.

Тема - це те, що; становить основну думку, проблему, питання, про яке йдеться у даному творі, тобто сформульоване узагальнене відтворення того і чи іншого життєвого явища, події, ситуації. Ідея невіддільна від основної теми, що об'єднує всі другорядні, побічні теми. Саме у 30-і роки визначилась закономірність терміну "ідейно-тематична єдність". Тема хореографічного твору ідентична поняттю теми,; що існує в літературознавстві, мистецтвознавстві і т.ін.

Проте, хореографія має специфічне тлумачення даного? поняття, яке передбачає конкретний лексико-композиційний матеріал, що у своїй єдності складає танець як один з різновидів мистецтва.Темою хореографічного твору може стати будь-яке явище дійсності, вияв характеру людини тощо. В сучасному українському народному хореографічному мистецтві найактуальніші теми пов'язані з історією нашої країни, життям і побутом людей. Так, у згаданій трагедії "Ми пам'ятаємо"? провідна тема - Вітчизняна війна, у "Запорожцях" П.Вірського братерство, військова доблесть, "Партизанах" І.Мойсеева Вітчизняна війна і партизанський рух зокрема. У хореографічній! картинці "На кукурудзяному полі" П.Вірського, "Шахтарському танці" В.Михайлова - праця; у танцях "Подоляночка" І.Вірського, "Коханочка" Г.Закірової, "Кружала" Н.Уварової, “Червона калина" К Василенка - кохання.

Із монотематизмом у хореографії співіснує політематизм, тобто поряд з основною темою є ще підрядні теми, що будуються на протиставленнях, зіставленнях тощо. Основна тема у таких творах інколи дещо трансформується, зливаючись із побіжними, котрі сприяють широкому розкриттю основної теми. Так, скажімо, у постановці "Про що верба плаче" П.Вірського, .крім основної *и - виконання військового обов'язку, любові до Батьківщини, ще тема кохання Героя та Героїні. Цю композицію створено за мотивами поеми "Причинна", "Тополя" та деяких віршів Г.Г.Шевченка. Сьогодні - це класика українського народного хореографічного мистецтва. Усвідомлюючи складність розкриття засобами танцювального мистецтва філософських узагальнень великого Кобзаря про долю жінки - кріпачки, балетмейстер написав лібрето, знайшов відповідну лексику, композиційні побудови і разом з музикою (композитори Уващенко та А.Муха) тепер було створено мистецький взірець, що став гідним відповідником класичного поетичного твору. Плідна творча праця сучасного балетмейстера неможлива досконалого володіння принципами хореографічної культури, яка передбачає не тільки знання системи С.Станіславського (надзавдання, поняття наскрізної дії, пропонованих обставин тощо, умілого мізансценування сцен, частин), а й вміння художньо поєднати її складові елементи з музикою, освітленням, оформленням і т.ін.