Cексуальна поведінка і сексуальна культура

Вочевидь, ставлення до гомосексуальності, як до тяжкого гріха повязане з відсутністю в гомосексуальному акті виправдання чуттєвого задоволення метою продовження життя. (Бо, зрозуміло, єдиною його метою є саме задоволення.) Особливий внесок у формування традицій такого ставлення до гомосексуальності зробили Святий Августін і Святий Фома Аквінський. Якщо до них ранньохристиянска церква не проявляла особливої ворожості до гомосексуалів, то їх праці обгрунтували необхідність боротьби з ними, яка розгорнулася у Середньовіччя.

Навіть в умовах процесу послаблення впливу релігії на суспільство, який особливо активно протікав у ХХ-у сторіччі, гомосексуальність все одно традиційно піддавали остракізму, висуваючи при цьому як аргумент вже не порушення встановлених богом порядків, а порушення законів природи.

Проте, якраз у природі прояви гомосексуальної поведінки зустрічаються досить часто. Дженет Хайд узагальнила дані деяких власних спостережень і спостережень за статевою поведінкою тварин і птахів, що провели різні дослідники і прийшла до висновку, що для савців одночасно характерна як гетеро-, так і гомосексуальна поведінка. Тобто вони являються бісексуальними. Подібне можна спостерігати у птахів. (1. Р.20)

Історія знає приклади абсолютно протилежного ставлення до гомо- і бісексуальності. Достатньо згадати лише про Стародавні Грецію і Рим, на культурі яких виникла культура нашої цивілізації.

Правда, греки не схвалювали одностатеві стосунки між двома дорослими чоловіками, а лише між дорослим чоловіком і підлітком, у якого ще не ростуть вуса і борода. Звязок в такій парі мав духовне підгрунтя. Дорослий ніс моральну відповідальність за виховання юнака як громадянина (з необхідними з позицій того часу якостями, зокрема сміливістю і воїнськими талантами). Юнак мав не принизити честі свого наставника і коханця.

При тому, у Греції мораль, а деінде – і право, вимагали від чоловіка вступити у гетеросексуальний шлюб і обзаводитися дітьми.

Щодо жінок, то деяке поширення одностатеві контакти мали і серед них. Суспільство цього майже не помічало.Рим, культура якого, у значній мірі сформувалася під впливом культури Греції, тим не меш не перейняв грецької системи педерастії. Хоча статеві контакти підлітків з чоловіками мали місце, проте вони не мали того підгрунтя, що у греків. Одностатеві звязки як дорослих чоловіків, так і жінок, були досить поширеними і іноді супроводжувалися навіть шлюбами між ними. Проте були прецеденти осуду гомосексуальної поведінки, але стосувалися вони переважно випадків, коли відомий чоловік виконував пасивну роль при анальних зносинах. Це, зокрема, ставили в провину імператору Нерону.

Взагалі, як зясували американські дослідники, що зробили порівняльний аналіз 195 світових культур, тільки у 14% цих культур існує негативне ставлення до чоловічої гомосексуальності, а у 11% - до жіночої. (7.С.76) Таким чином, існуюча поширена уява про “всезагальне засудження” гомосексуальності, мяко кажучі, не відповідає дійсності.

Є багато науковиз теорій, що пояснюють походження гомосексуальності. Проте, як вважають У.Мастерс, В.Джонсон і Р.Колодні, “На жаль, головна проблема у тому, що ніхто насправді не знає не тільки того, у чому причина гомосексуальності, але й того, чому більшість людей гетеросексуальні.” (5. С.384)

Тому, ми не будемо в цій роботі переповідати і співставляти різні теорії гомосексуальності. (Попри їх дійсну цікавість.) Бо навіть короткий їх огляд зайняв би багато місця. До того ж, як зауважили ті ж У.Мастерс, В.Джонсон і Р.Колодні, “... жодна теорія не має міцної основи, можливо тому, що існують різні типи гомосексуальності, що виникають різними шляхами”. ( 5. С.408)

Щодо бісексуальної поведінки, то, на погляд названих дослідників, який ми поділяємо, вона “...може бути однією з форм сексуального експерементування, чи свідомо обраною сексуальною поведінкою”. (Там же)

Безперечно, що така масова бісексуальна поведінка, яка мала місце свого часу у Греції, була культурного походження – адже вона схвалювалася і навіть предписувалася суспільними нормами. Є підстави вважати, що бісексуальна поведінка є можливою для людей, для яких типовими є гетеросексуальні реакції, але у яких, проте, наявні, і менш виражені ніж гетеросексуальні, постійні чи епізодичні позитивні сексуальні реакції на представників своєї статі. (Є і виключення, про яке ми скажемо далі.)