Cексуальна поведінка і сексуальна культура

Поведінка, що сприяла підвищенню народжуваності і продовженню родів, навпаки, віталася, як би це не було досягнуто. Наприклад, та ж Фамарь, яку не запліднив ні її чоловік Ір, ні його брат Онан, прикинулася повією і зуміла звабити батька свого покійного чоловіка Іуду, який не впізнав невістки. Коли ж вагітну Фамарь мали покарати за гріх позашлюбної вагітності, вона представила докази, що вагітна від батька померлого чоловіка, тобто продовжила рід останнього – і тим уникла будь якої кари. (2. Кн.1, Гл.38: 14-26)

Як не були покарані і дочки біблійного праведника Лота, що врятувалися з ним при знищенні Содома і Гоморри, а після цього, проживаючи разом із батьком у печері в безлюдній місцевості, задля продовження роду підпоїли його вином і якось зуміли в такому його стані мати з ним статеві зносини, від яких завагітнили і народили. (2. Кн.1, Гл.19: 30-38)

Термін онанізм, як варіант назви сексуального самозадоволення, що походить від імені Онана (і є неточним, адже у випадку, за який Онан був покараний, він не займався самозадоволенням, а лише вийняв пеніс з піхви до того, як відбулася еякуляція у неї, тобто провів перерваний статевий акт), був найпоширенішим з усіх варіантів назви такого самозадоволення до другої половини ХХ-го сторіччя. В цей період відбувався процес зміни традиційного негативного ставлення до самозадоволення, а оскільки термін онанізм несе у собі його оцінку, як тяжкого гріха, за яким має слідувати суворе покарання, більш вживаним став термін мастурбація (від латинськ. - manus - рука + turbo – рухати; рухати рукою), який лише вказує на поширену техніку самозадоволення3. Ті ж, хто бажае підкреслити своє негативне ставлення до самозадоволення (до них, в першу чергу, належать служителі всіх християнських церков), продовжують використовувати виключно термін онанізм.

Треба сказати, що негативне ставлення до витрати сперми не за природним призначенням характерно не тільки для іудейсько-християнської традиції. Таке ставлення існувало, наприклад, у Стародавніх Китаї та Греції. Але тут засуджувалося не отримання сексуального задоволення з уникненням зачаття, а саме втрата сперми, яку цінували як один з найважливіших компонентів тіла (а у китайців – ще й духу). Тому чоловіча мастурбація не заохочувалася, хоча і не переслідувалася. Щодо жіночої мастурбації, то ставлення до неї було або індифірентне, або позитивне. (Про останній варіант ставлення свідчить те, що і в Китаї, і в Греції цілком легально виготовлялися і продавалися пристосування для неї.)

У ХVІІІ-ХІХ-у століттях і у Європі набуло популярності пояснення шкоди онанізма втратою організмом сперми, на яку, начебто, від природи існує суворий ліміт. Проте, для залякувань цього, вочевидь, було мало, адже цим, наприклад, не залякаєшь жінку, яка не може втратити сперму при самозадоволенні (якби вона навіть того бажала). Тому з онанізмом почали повязувати душевні і нервові хвороби, екземи, псоріаз і бозна що ще.

Віра у шкідливість мастурбації була загальною. Відповідно високим був страх її наслідків. Маленьких дітей рятували від небезпечного самозадоволення привязуючи на ніч руки до ліжечок, чи влаштовуючи сигнальні дзвіночки, що реагували на їх рухи. Хлопчикам надягали на пеніс різні запобіжні пристрої. Доходило навіть до кастрацій і операцій на мозку.

Виховані на такому ставленні до мастурбації люди довго не могли “перетравити” висунуті Фройдом положення про абсолютну природність і нешкідливість дитячої мастурбації і про відсутність медичних застережень щодо мастурбації дорослих. (Правда, Фройд вважав, що жінкам вона заважає перейти від “незрілого” кліторичного оргазму до “зрілого” вагінального.)Навіть відомий широтою своїх поглядів швейцарський вчений Огюст (Август) Форель у своїй відомій праці “Статеве питання” вже на початку ХХ-го століття зробив такий висновок з приводу онанізму: “Це, хоча і не так шкідливо, як багато хто стверджує, але є все ж грубим і брудним збоченням статевого інстинкту, від якого кожен повинен ухилятися хоча б лише через повагу до самого себе.” (Цит. по: 3. С.62) Таким чином, крітерій шкідливості мастурбації у Фореля не медичні, а етичний.

Правда, у відношенні шкідливості дитячого онанізму Форель наводить низку аргументів медичного характеру: ця “страшна” – за його визначенням – звичка, надає дитині нездорового вигляду, робить її лінивою, млявою і лякливою, порушує харчування і травлення, порушує в майбутньому статевий інстинкт і потенцію, сприяє статевим збоченням.

Проте, тут таки у Фореля написано наступне: “ Найзавзятіші онаністи, що мають іноді витоки сімя по кілька разів на день... зазвичай анітрохи не відповідають поширеній уяві про онаніста, як про жалюгідну істоту. Нерідко... вони бувають такими ж самовпевненими і спритними, як і інші. Це просто брехня, що”кожного, хто займається онанізмом можно відразу впізнати по обличчю і манерам, як про це часто запевняють”. Але після такого висновку медика слідує висновок мораліста: “Незважаючи на все, онаністи... всеж сильно шкодять собі у багатьох відношеннях”. (Цит по: 3. С.62-63)