Шляхи розвитку естради (XVIII-XXст.)(продовження)
Театри мініатюр. Поряд з естрадним театрами, де в центрі кожної вистави знаходиться актор-корифей, соліст, зустрічаються театри мініатюр, в яких вистави граються колективом артистів. По такому принципу побудована діяльність Московського театру мініатюр в саду “Эрмитаж”. Цей театр показує вистави в самих різноманітних жанрах. Наприклад, на його сцені можна побачити за один вечір дві-три одноактні комедії, або програму інсценізованих оповідань, або сатиричний огляд. Тут же йдуть вибрані мініатюри М.Жванецького і вистава “для дітей з гумором” під назвою “Хочу в артисти”.
Петербурзьким театром мініатюр “Експеримент” керує актор і режисер Віктор Харитонов. Його виконавська творчість багато в чому визначає обличчя всього колективу. Вйого репертуарі рідко зустрічаються п’єси традиційного напрямку. Драматургія в основному складається зфрагментів оповідальної прози, документальних текстів, поетичних мініатюр. Сюжету в звечайному сенсі в подібних виставах “експерименту” майже нема. Увага глядачів зосереджена на цікавості до біографії героя, на формуванні його особистості і творчої індивідуальності, оскільки нацперші постановки “Експерименту” присвячені письменникам і поетам (М. Дудіну, А. Володіну та ін.). Естрадність виявляється і в малій кількості виконавців, і в лаконізмі оформлення, і у відкритих взаємовідносинах з глядачем. Разом з тим вистави включають в себе багато оригінальних прийомів подачі матеріалу: чергування живої мови актора і магнітофонних записів, демонстрація глядачам фотослайдів і малюнків, фрагментів фільмів.
В труппу “Експерименту” запрошуються також артисти буффонадно-циркового плану (Ю. Хомутянський, В. Полунін та ін.). Пізніше під керівництвом В. Полуніна автономним колективом став театр-студія “Лицедеи”, де дуже тісно переплітаються естрада і театр, класична пантоміма і клоунада, мовчання і доречно сказане окреме слово, вибудованість дії та імпровізація. Театр “Лицедеи” – один з типових прикладів диффузії видів і жанрів сценічного мистецтва.
Потрібно відзначити, що у виставах театрів мініатюр, поряд з драматургією – скетчами, одноактними комедіями, інсценізованою прозою, присутні монологи, фейлетони, пісеньки, іноді – конферанс. Більше того, самі малі драматичні форми є дуже естрадними і наповнені репліками “a parte” ( в сторону), відкритими внутрішніми монологами.
Вистави в мюзік-холлах. Мюзік-холли також можна вважати естрадними театрами, розрахованими на великі зали і сцени. В Радянському Союзі ще в 20-30-х роках з успіхом працювали Московський і Ленінградський мюзік-холли. Також вони були відкриті в Баку, Горькому та інших містах. Нове народження мюзік-холлів відбулося у 60-х роках. Але мюзік-холли, по суті, виступали з театралізованими концертними програмами, в яких часто не вистачало єдності дії. До того ж характер і функції майстерно поставлених хореографічних номерів часто не вписувались у драматургію вистави і виявлялись вставними номерами.
Традиційно в мюзік-холльних виставах в центрі уваги завжди знаходилась постать артиста-соліста. “Зірки” старого мюзік-холлу поставали перед публікою у вигляді персонажів з певними і знайомими характерами. Так, англійський актор Альберт Шевальє виходив на сцену в образі лондонського торговця, а його французький однофамілець Моріс Шевальє виглядав придуркуватим простаком, який насправді виявлявся спритним і витонченим танцюристом. У вітчизняному мюзік-холлі естрадні співаки Ольга Вардашева, Сергій Захаров та ін. виступали, як правило від власної особи.
Мюзік-холл обов’язково включає в свої програми масові хореографічні номери. Ці номери завжди винахідливо поставлені і віртуозно виконані. Тут вдається досягти ідеальної синхронності рухів. Обов’язкові яскраві, ефектні костюми. Видовищності вистави сприяє кольорове освітлення, динамічна “гра” світла; часто – сполучення сценічної дії і кіносюжетів. Ці ж компоненти присутні і в циркових номерах, і в номерах пісенних. Емоційно-змістовний вплив досягається в однаковій мірі мистецтвом виконавця і театрально-зображувальним мистецтвом.Є ще одна ознака театральності в мюзік-холлі – це підвищений потяг до сюжетності, до певного єдинства, яке об’єднувало би різні номери. Таким чином, концертна програма мюзік-холлу часто перетворювалась в п’єсу-огляд. Це пояснювалось постійним дефіцитом потрібної кількості першокласних естрадних номерів, які могли б “відповідати” самі за себе. Необхідними були засоби, які могли б підтримати увагу і цікавість публіки на протязі усієї програми, не дивлячись на різний рівень номерів. Такими засобами виявлялись або певна сюжетна лінія, або оригінальний театралізований конферанс.
Якщо порівнювати позиції театрів-кабаре і мюзік-холлів, то відразу кидається у вічі їх відмінність. Мюзік-холл, який є породження розважальної естради, на відміну від кабаре, не ставить собі за мету бути послідовно сатиричним і злободенним. Програма тут може бути також достатньо актуальною, однак яскравість зовнішньої форми, демонстрація майстерності всеодно опиняться на першому плані глядацького сприйняття.