Роль і місце християнства в історії Європи 9-13 ст
Зберігаючи античні традиції, візантійське мистецтво ви¬робило власний урочисто-репрезентативний стиль, пов'я¬заний головним чином з церковними догмами. Майстри Візантії зуміли надихнути канонічні форми реалістичністю, живими ознаками часу, емоційно наситити зображення.У 1453 р. внаслідок турецького завоювання Візантійсь¬ка імперія припинила своє існування. Проте вплив її куль¬тури яскраво позначився на мистецтві Західної Європи, південних слов'ян, Київської Русі, Закавказзя.
В епоху Середньовіччя Європа стала головним носієм культури католицької церкви, могутність якої постійно зро¬стала. Вже у XII—XIII ст. римські папи видавали загально¬обов'язкові акти (булли), володіли виключним правом скли¬кати собори і санкціонувати їх постанови. Папа був вищою судовою інстанцією як у церковних справах, так і в справах світської влади. За Інокентія III (1160 — 1216) багато євро¬пейських монархів визнали себе його васалами. В боротьбі з непокірними папи використовували інтердикт — заборо¬ну відправ усіх богослужінь і релігійних обрядів на території тієї чи іншої держави, а також відлучення монархів від цер¬кви, звільнення підданих від присяги королю.
На ниві духовного життя панувала папська курія, яка включала колегію кардиналів, канцелярію і судові устано¬ви. Це була справжня "духовна імперія", котра для боротьби з єретицтвом створила репресивний апарат — інквізицію; згідно з постановами IV Латеранського (1215 р.) і Тулузь¬кого (1229р.) соборів церква повинна була виявляти єре¬тиків, засуджувати їх і передавати світській владі для по¬карання. Світські правителі під загрозою відлучення від церкви мусили негайно виконувати вироки, очищати свої землі від єресі.
Для боротьби з Реформацією і зміцнення папської вла¬ди католицька церква у 1534 р. створила чернечий орден єзуїтів, який також контролював у Європі майже всю осві¬ту. Церква розробила своє правництво, основні норми якого іменувалися канонами. Джерелом канонічного права були Святе письмо, постанови церковних соборів, нормативні акти пап — конституції, булли, енцикліки. Це право регулю¬вало не тільки внутрішньоцерковні відносини. Церковним судом вирішувалися справи про шлюб і сім'ю, підробку гро¬шей, наклепи, фальшиві свідчення, оскільки вважалося, що такі проступки безпосередньо пов'язані з гріхопадінням.
Католицька церква була своєрідною папською теокра¬тією, заснованою на взаємовиключних принципах — ас¬кетизмі та всесвітній владі. Поборники цих принципів вели вперту і жорстку боротьбу за те, щоб встановити у світі панування теократії й підкорити релігійному (католицько¬му) світогляду всі сфери людського життя — державу, еко¬номіку, право, літературу, мистецтво, науку.
Тому-то культура Західної Європи набрала виразного теологічного забарвлення. Антична філософія була замінена католицьким богослов'ям, у надрах якого зародилися ори¬гінальні естетичні, етичні і логіко-філософські течії. Так, С. Боецій (480—525) — римський філософ-неоплатонік, автор праць з математики, теорії музики — своїми тракта¬тами і коментарями до творів Арістотеля і Порфірія з ло¬гіки справив великий вплив на середньовічну схоластичну філософію. Зокрема, він чітко розмежував поняття буття (існування) і сутності. За Боецієм, сутність і існування як поняття співпадають тільки в Богові, який є простою суб¬станцією; що ж стосується створених речей, то вони за своєю природою не прості, а складні; щоб сутність отри¬мала існування, вона повинна стати актом творіння Божої волі. Широкою популярністю користувався трактат Боеція "Про музику" в п'яти книгах, який містив виклад музич¬но-теоретичних вчень стародавніх греків — від Піфагора і Арістоксена до Птолемея. Цей трактат став головним дже¬релом пізнання античної музичної теорії.
Видатними схоластами були Альберт Великий (1193— 1280) і монах-домініканець Фома Аквінський (1225—1274). Завдяки коментарям Альберта праці Арістотеля стали над¬банням середньовічної культури. Він не тільки системати¬зував знання античних і арабських вчених у галузі природо¬знавства й етики, але й провів також власні дослідження на основі спостережень і досвіду. Фома Аквінський створив своєрідну енциклопедію католицького богослов'я "Сума теології", в якій усі питання пізнання природи і суспіль¬ства розглядалися з позицій теологічного раціоналізму. Висуваючи ідею гармонії віри і розуму, він намагається підкорити науку богослов'ю, а тому розрізняє істини ро¬зуму та істини одкровення, вважаючи останні недоступни¬ми розуму, підвладними лише душі (вірі).
Природничо-раціоналістична тенденція знайшла яскра¬вий вияв у працях англійського вченого, монаха францис¬канського ордену Роджера Бекона (1214—1292). Він одним із перших наполягав на необхідності дослідного пізнання природи, протиставляючи його хибним авторитетам. У своїх працях він висуває ряд цікавих ідей про літальні апарати, підйомні крани, про способи добування багатьох хімічних речовин, утому числі пороху. Церква виголосила його тво¬рам анафему, а самого автора запроторила у в'язницю на 14 років.Під кінець X ст. з розвитком ук¬раїнської державності великокнязівська влада приходить до необхідності створення єдиної системи офіційної релігії — християнства. Християнство стало найсильнішою зброєю в зміцненні державного і соціального ладу і у всякому відно¬шенні мало виключно прогресивний характер, з ним по¬чинається нова доба в історії нашого народу, яка характе¬ризується прилученням до європейської цивілізації. На фундаменті християнства виростає християнська культура в усіх своїх виявах і формах.