Роль і місце християнства в історії Європи 9-13 ст
За епохи Середньовіччя 9-13 століття християнська ідеологія проникає в усі сфери Суспільного життя, підкорюючи собі філософію, науку, мистецтво. Світська і духовна влади взаємно допов¬нюють одна одну: могутні феодали були водночас і всесиль¬ними церковниками. Мистецтво цього періоду мало вираз¬но релігійний характер. Фізично й духовно досконала лю¬дина провідний мотив античного мистецтва — більше не привертає уваги художників. Відтепер проповідуються аске¬тичні ідеали, віра у потойбічний світ стає могутнім знаряд¬дям у руках церкви, диктує мистецтву основну тематику.
Мистецтво Візантії було підпорядковане догмам хрис¬тиянства. Художник повністю залежав від вироблених раз і назавжди, встановлених православною церквою канонів. Значні досягнення мистецтва Візантії пов'язані із храмо¬вим будівництвом. Шедевром ранньовізантійської архітек¬тури є собор св. Софії в Константинополі (532—537 рр.). Це величезна й масивна споруда заввишки 55 м. В основі її композиції — тринефна базиліка — видовжена, прямокутна будівля. Високе склепіння увінчувалося гігантським куполом (його діаметр — 31м), оточеним з обох боків напівкуполами. Сорок вузьких вікон, розміщених в основі центрального ку¬пола, пропускають у внутрішнє приміщення світло, завдяки чому конструкція здається легкою і просторою.
Пізніше, у IX ст., панівним в архітектурі стає так зва¬ний хрестово-купольний тип церковних споруд. Ці храми увінчувалися банями-куполами. Прикладом пам'ятників такого типу є храм Феодора в Афінах.
До визначних пам'ятників візантійської архітектури належать храми, побудовані в Равенні: тринефна базиліка Сан Аполінаре (549 р.) і центральнокупольна церква Сан Вітале (526—547 рр.), оздоблені розкішними мозаїками.
На Візантійський живопис, який, на жаль, погано збе¬рігся до наших часів, помітно вплинули елліністичні тра¬диції. Мозаїка в церквах Нікеї, Равенни та Фессалонік, фрески в Кастельсепріо зображують сцени, пов'язані з життям Христа.
Уявлення про ранній період живопису Візантії дають мозаїки Равенни, зокрема церкви Сан Вітале. Серед кра¬щих — композиції "Імператор Юстиніан з почтом" та "Імператриця Феодора з почтом". Кольорова гама мозаїк насичена яскравими золотистими, білими, блакитними, червоними барвами, що мерехтять і переливаються.
Живописна культура Візантії досягає розквіту в IX—X ст. До цього періоду належать мозаїки церкви св. Софії, які зображають сцени міфічних персонажів та історичних осіб: імператор Лев Мудрий перед троном Христа, імператор Костянтин дарує Богоматері засноване ним місто тощо. Об'ємне моделювання, портретна схожість, благородні про¬порції фігур, контрастна, багатокольорова гама характери¬зують ці мозаїки.
Зразки пізніших мозаїк збереглися в церквах Успіння в Нікеї та Дафні (біля Афін). Мозаїки тут складають орга¬нічну єдність з конструкцією храмів. Вони розміщені у верхній частині будівель і добре узгоджені із загальними архітектурними формами.
Нищівного удару Візантійській імперії на початку XIII ст. завдали хрестові походи. Храми і палаци були погра¬бовані, художні цінності — вивезені, майстри, які залиши¬лися живими, емігрували. Проте вже на межі XIII і XIV ст. у візантійській культурі почалося своєрідне відродження мистецтва.
Повернення до традицій античності сприймалось як утвердження свого національного стилю. У живописі в цей час розширюється сама тематика, у композиціях переважа¬ють розповідні елементи, зростає роль пейзажу. Стіни хра¬мів вкривають багатошаровими фресками, більше викори¬стовується декор. Відомими пам'ятками цього часу є моза¬їки монастиря Хора в Константинополі. Сцени на біблійні, сюжети пройняті життєвою вірогідністю та емоційністю.
Значного розвитку досягає у Візантії іконописне мис¬тецтво. У багатьох музеях світу зберігаються чудові зразки візантійських ікон. Третьяковську галерею прикрашає зна¬менита ікона Володимирської богоматері, привезена з Візантії до Київської Русі ще в VII ст. Вона втілює благо¬родство, ніжність, материнську красу. До жіночого лиця горнеться дитя. Мати ніби передчуває трагічну долю сина. В її очах застиг смуток. Один із шедеврів живопису — ікона "Дванадцяти апостолів" — знаходиться в Музеї образотвор¬чого мистецтва у Москві. Роботі властиві чіткий компози¬ційний ритм, тематично-смислова спорідненість, благород¬ство барв.
Значне місце у візантійській художній культурі займала мініатюра. Вона значною мірою відбивала реальну дійс¬ність, подекуди наслідуючи античну традицію. До кращих творів слід віднести Паризький псалтир (X ст.). У мініа¬тюрі "Давид, що грає на лютні" образ музиканта приваб¬лює реалізмом, значне місце в композиції посідає пейзаж.