Програмування файлів

Тип змінної також повинен відповідати типові файла. Після виконання операції покажчик файла також переміщується до наступного компонента.

Зауважимо, на відміну від вводу даних з клавіатури та виводу даних на екран процедури readln та writeln для файлових структур не використовуються. Крім того, список параметрів відповідних процедур може містити лише одну змінну.

ПРИКЛАД:

read(p,s);

write(p,s);

При відкритті файла покажчик завжди встановлюється на перший запис, який має номер 0. Для встановлення покажчика файла на потрібну позицію (для доступу до потрібного запису) призначена стандартна процедура seek. Синтаксис процедури:

seek(f,m),

де f – файлова змінна; .m– змінна типу longint, яка задає номер запису.

Для визначення поточної файлової позиції використовується функція filepos типу longint, яка має такий синтаксис:

filepos(f),

де f – змінна файлового типу.

Для того, щоб визначити довжину файла в записах, використовується функція filesize типу longint, яка має такий синтаксис:

filesize(f),

де f – змінна файлового типу.

ПРИКЛАД:

begin

reset(p); {відкриваємо файл}

read(p,s); {читаємо перший запис}

n:=filesize(p);{взнаємо кількість записів файла}

seek(p,n); {встановлюємо покажчик на кінець файла}

write(p,s); {дописуємо в файл новий запис}

…

end.

У мові реалізовані такі стандартні функції, призначені для опрацювання файлів. Функція eof - логічна, результат якої дорівнює true, якщо покажчик файла знаходиться наприкінці дискового файла, тобто за останнім компонентом файла. Якщо покажчик файла знаходиться в іншому місці, то результат функції буде дорівнює false .