Створення та редагування таблиць даних

Однак, в деяких випадках потрібно, щоб деяка група формул посилалась на одну і ту ж комірку. Для цього доцільно використовувати абсолютну адресацію .При цьому перед тією компонентою адреси комірки, яку необхідно зафіксувати, ставиться знак “$”. При копіюванні формули зафіксовані складові адреси не змінюються. Наприклад, якщо в С1 записана формула “=$A$1+B1”, то при копіюванні її до комірки С2 формула прийме вигляд “=$A$1+B2”, а при копіюванні формули до комірки D1 на зміниться на “=$A$1+С1”. Тобто, зміниться лише адреса комірки з абсолютною адресацією. Копіювання формул здійснюється аналогічно копіюванню інших об’єктів.

При переміщенні комірок з формулами адресація не змінюється. При переміщенні комірок з даними (складовими формули) адреси змінюються незалежно від виду адресації.

Досить розповсюдженим видом обчислення є обчислення суми значень деякого діапазону. Для цього можна використати засіб Автосума (кнопка панелі інструментів. При цьому результат повинен знаходитись у суміжній з діапазоном комірці: для стовпчика – внизу, для рідка – зліва. Діапазон даних для обчислення буде виділений автоматично. Якщо діапазон виділений невірно, користувач самостійно перевизначає діапазон.

Найбільш типовими помилками при введенні формул є:

1) посилання на неіснуючу комірку пам’яті;

2) використання в арифметичному виразі адреси комірки, яка містить нечислове значення.

В першому випадку замість результату буде виведено повідомлення #ИМЯ?, в другому – #ЗНАЧ!.

Узагальнення по темі.

Одним з основних призначень комп’ютера є організація обчислень. Найбільш універсальним способом виконання таких дій є використання табличного процесора. Він дозволяє суміщати простоту опрацювання даних з потужними функціональними можливостями програми. Основними можливостями системи табличної обробки даних є:

1) зручне подання вихідних даних та результатів;

2) графічна інтерпретація даних;

3) великий функціональний набір операцій;

4) створення простих баз даних;

5) розширення функціонального набору за рахунок створення власних програм за допомогою вбудованої мови програмування.

Документ табличного процесора називається робочою книгою( електронною таблицею). На відміну від документа Word робоча книга складається з окремих складових, які називаються робочими листами. Основними складовими вікна є заголовок, головне меню, панель інструментів, рядок формул, робочий лист. Табличний простір робочого листа складається з рядків та стовпчиків. Їх перетин утворює комірки. вони є мінімальними елементом електронної таблиці для збереження даних. Для кращого візуального відображення таблиці комірки розділені лініями сітки. Кожна комірка має координати. Стовпчики індексуються латинськими літерами від A до IV, рядки – натуральним рядом чисел до 65536. Комірка, доступна в даний момент для опрацювання, називається поточною, або активною. Вона виділяється напівжирною рамкою. В правому нижньому кутку активної комірки розташований маленький чорний квадратик – маркер автозаповнення. Він дозволяє прискорити введення даних.

Групи комірок об’єднуються в діапазони. Для завдання діапазону потрібно вказати адреси комірок його початку та кінця.

Величини, які заносяться до електронної таблиці, називаються даними. Основними типами даних є: числовий ;грошовий ; дата; час; текстовий .Кожен тип даним може мати декілька форматів для відображення даних. Крім даних у комірки можна заносити формули. Запис формули починається символом “=”, після якого задаються складові виразу. Ними можуть бути адреси комірок, константи та функції. Для запису виразів потрібно використовувати загальні правила. Результат обчислень відображається одразу після завершення введення формули. Для перегляду істинного вмісту комірки ( а не результату) потрібно зробити цю комірку активною і подивитись на рядок формул.