Створення та редагування таблиць даних

A1:A4;D1:D4 – адреса діапазону, який складається з двох стовпчикових.

2. Типи даних.

Величини, які заносяться до електронної таблиці, називаються даними. Основними типами даних є:

• числовий – використовується для запису чисел;

• грошовий – схожий на числовий, але додатково вказується знак грошової одиниці;

• дата – для запису календарних дат;

• час – для запису значень часу;

• текстовий – для запису алфавітно-цифрової інформації.

Кожен тип даним може мати декілька форматів для відображення даних. Список форматів виводиться командою Формат – Ячейки, закладка Число.

Крім даних у комірки можна заносити формули. Запис формули починається символом “=”, після якого задаються складові виразу. Ними можуть бути адреси комірок, константи та функції. Для запису виразів потрібно використовувати загальні правила. Результат обчислень відображається одразу після завершення введення формули. Для перегляду істинного вмісту комірки ( а не результату) потрібно зробити цю комірку активною і подивитись на рядок формул.

Створення електронної таблиці здійснюється шляхом вводу даних та формул у комірки таблиці. При цьому слід пам’ятати, що

- при введенні чисел ціла частина відділяється від дробової комою;

- використання маркера автозаповнення прискорює введення послідовних значень (арифметичної прогресії, назв днів тижня, місяців, тощо);

- в комірці як правило відображається результат обчислень; для перегляду формули потрібно звернутись до рядка формул;

- редагування формул здійснюється у рядкові формул.

При введенні даних іноді виникає потреба змінити формат даних комірки. Для цього потрібно подати команду Формат – Ячейки ,закладка Число і обрати потрібний формат даних.

3. Організація обчислень

При введенні формул доцільно використовувати майстер формул. Для цього необхідно виконати таку послідовність дій:

- встановити курсор на комірку з формулою;

- викликати майстер функцій (кнопка на панелі інструментів);- обрати потрібну функцію (рис 13.2);

- ввести аргументи функції, заповнивши відповідні текстові поля (рис 13.3); введення можна здійснювати обранням відповідних комірок за допомогою маніпулятора.

При введенні формул часто доводиться посилатись на комірки з даними. При цьому слід пам’ятати, що можна використовувати два режими адресації: відносну та абсолютну адресації. Відносна адресація використовується за умовчанням і задає адреси комірок відносно комірки з результатом. При копіюванні формули в іншу комірку адреси її складових будуть змінюватись автоматично. Наприклад, в комірці C1 записана формула “=А1+В1”, тобто, сума двох сусідніх комірок. При копіюванні формули в комірку С2 вона автоматично зміниться на “=А2+В2”. При копіюванні ж формули в комірку D1 вона прийме вигляд “=В1+С1”. Тобто, в даному випадку формула трактується як “сума значень комірок, що стоять зліва від результату”, тому при копіюванні ми одержимо саме такі результати. Такий спосіб адресації досить зручний, коли потрібно застосувати одну і ту ж формулу для певного діапазону значень. Наприклад, якщо дані розташовані в діапазонах А1:А10 та В1:В10, а результат суми відповідних значень по рядкам потрібно розмістити в діапазоні С1:С10, то копіювання формули є зручним інструментом досягнення потрібної мети.