Цикл "поки" та його використання
=
= .Отже, при n>1, a1=x. Запишемо одержані рекурентні співвідношення в систему:
Побудуємо за нею алгоритм обчислення. Оскільки порядок обох співвідношень 1, достатньо двох змінних, S і A, для збереження членів послідовностей. Спочатку A:=x; S:=0. Далі перед кожним обчисленням S:=S+A треба спочатку перевірити, що A>d. Після додавання A до S обчислюється новий доданок (значення A), і все повторюється. Таким чином, цикл складений діями в такому порядку:
перевірка умови A>d,
додавання S:=S+A,
обчислення нового значення A.
Нехай змінна I зберігає номер останнього обчисленого доданка; спочатку I=1. Оскільки при обчисленні нового доданка використовується його номер, то цей номер треба попередньо збільшити. Тепер алгоритм очевидний:
S:=0; A:=x; I:=1;
while A>d do
begin
S:=S+A; I:=I+1;
A:=A*(-x*x)/((2*I-2)*(2*I-1));
end
{A<=d, і воно не додано до S; значення S – шукане}
Оформлення цього алгоритму у вигляді функції з параметром x і розумно підібраним значенням d залишається вправою.
3. Числа прості й не тільки
Приклад 6. Напишемо функцію визначення, чи є натуральне значення її параметра, більше 1, простим числом.
Як відомо, число n є простим, якщо його додатними дільниками є лише 1 і n. Число 2 просте, а n>2 просте, якщо не ділиться без остачі на жодне з чисел 2, 3, … , n-1. Якщо ж воно ділиться хоча б на одне з них, то є не простим, а складеним. Отже, n – просте тоді й тільки тоді, коли (n=2) або (n>2 і n не ділиться на жодне з чисел 2, 3, … , n-1). Очевидно також, що n – складене, якщо n>2 і ділиться хоча б на одне з чисел 2, 3, … , n-1.
Таким чином, при n>2 треба перевірити подільність n на кожне з чисел k=2, 3, … , n-1.
Результат перевірок можна запам'ятати у вигляді кількості d дільників серед цих чисел. До початку перевірок d=0, тобто жодний дільник ще не знайдений, і з кожним знайденим дільником d збільшується на 1. Тоді умова d=0 є ознакою того, що число просте. Оформимо сказане у вигляді алгоритму:
if n>2 then
begin