Діяльність провайдерів. Практичний погляд на питання

Форма договору

Розглядаючи сторони цього договору, слід зауважити, що провайдером може виступати лише юридична особа або (СПД). Відповідно до цивільного законодавства угоди між юридичними особами і з фізичними особами укладаються в простій письмовій формі. Недотримання даної вимоги не тягне недійсність договору, але у випадку спору позбавляє сторін права посилатись на покази свідків щодо підтвердження договору і його умов.

Ціна договору

За користування провайдерськими послугами абонент вносить провайдеру встановлену в договорі плату (абонентську плату), що і є ціною договору. В даний час існує декілька схем оплати провайдерських послуг:

1) Оплата фактичного часу підключення

В даному випадку в договорі фіксується вартість однієї години підключення до мережі. Час, проведений абонентом в мережі контролюється сервером провайдера і на основі цього абонент здійснює розрахунки з провайдером

2) Доступ з фіксованою оплатою

В даному випадку абонент сплачує провайдеру визначену грошову суму за певний період користування, і підрахунок годин в мережі не ведеться

Також, слід мати на увазі, що окрім постійної абонентської плати користувач оплачує провайдеру разові реєстраційні послуги при підключенні до сервера-доступу провайдера. Ці послуги можуть включати:

- встановлення необхідного програмного забезпечення на комп’ютер абонента;

- виділення абоненту постійної IP адреси;

- реєстрація на сервері провайдера login name і password абонента;

Вартість всіх цих послуг також зазначається в договорі і становить його ціну.

Зміст договору

Зміст будь-якого цивільно-правового договору включає права та обов’язки сторін.

Основним обов’язком провайдера є надання абоненту послуг Інтернет в повному обсязі і належної якості.

Питання про обсяг послуг було розглянуто в пункті (предмет договору). Питання про якість провайдерських послуг є набагато складнішим. Насамперед, це пов’язано з тим, що законодавче регулювання цього питання сьогодні відсутнє, а провайдери просто не обумовлюють пункт про якість наданих послуг в договорі. Отож, критерії, за допомогою яких можна визначити якість провайдерських послуг:

1) можливість абонента в будь-який час, що вказаний в договорі встановити зв’язок з сервером провайдера і розпочати роботу в мережі. Для цього, необхідно, щоб можливості модемного пула провайдера відповідали загальній кількості абонентів, що підключені до нього (оптимальним вважається 10 користувачів на 1 номер пулу). Порушення цього співвідношення призводить до того, що клієнту доведеться по декілька годин додзвонюватись на сервер провайдера, для того щоб прийняти чи відправити термінове повідомлення по e-mail;

2) середня швидкість підключення з мережею, тобто та кількість інформації, котру абонент може відправити чи отримати за одиницю часу (наприклад, 10 Кбайт/секунду). Слід мати на увазі, що окрім якості обладнання і програмного забезпечення провайдера вона залежить від багатьох інших факторів: (швидкості роботи комп’ютера абонента, якості телефонного зв’язку, завантаження сервера, з котрого приймається інформація та інш). Отже, цілком зрозумілим є небажання провайдерів гарантувати своїм клієнтам мінімальну середню швидкість роботи в мережі. Відсутність в договорі умови про середню швидкість з’єднання суттєво обмежує права абонента, ставлячи його в невигідне положення, оскільки, в даному випадку провайдер абсолютно не зацікавлений в підвищенні технічного рівня свого обладнання з метою збільшення швидкості роботи в мережі;