ОБЧИСЛЕННЯ ВИРАЗІВ У ПРОГРАМУВАННІ

Скористаємося обмеженням на довжину рядків тексту та організуємо читання тексту не окремими символами, а рядками. Черговий рядок стає значенням змінної рядкового типу Str, яка називається образом вхідного рядка, або буфером. Саме з буфера символи по одному добуваються за викликів функції getc.Функцію getc разом із іншими необхідними означеннями помістимо в окремий модуль Inbuf. Створюючи цей модуль, ми повністю відокремлюємо обробку символів виразу від їх конкретного джерела – файла на диску, клавіатури чи ще чогось.

Додамо указання використання модуля Inbuf до модуля Glx.

Для роботи з буфером, тобто змінною buf типу Str, додамо змінні bufl, bufp та tempc, що зберігатимуть відповідно довжину буфера (кількість символів), позицію в ньому, якою закінчується оброблена частина виразу, та її останній, або поточний символ. Означимо ще сталу finch = chr(0), яка стає значенням поточного символу при закінченні виразу. Стала finch та змінна tempc експортуватимуться з модуля, і за його межами рядок "буде видно крізь віконце tempc".

Перенесемо означення імен finch і tempc з модуля Glx до модуля Inbuf.

Ініціалізацію змінних модуля задає процедура bufinit, виклик якої записано в розділі ініціалізації. Вона також забезпечує можливість задати ім'я файла, з якого треба читати вираз. Функція newln описує заповнення буфера новим вхідним рядком та повернення його першого символу.

Модуль Inbuf має такий загальний вигляд:

Unit Inbuf ( input, output );

Interface

const finch=chr(0);

var tempc : char;

function getc : char;

Implementation

const bufml = 80;

type Str=string[bufml];

var buf : Str;

bufl, bufp : integer;

f : text; nam : Str;

procedure bufinit;

begin

buf := ''; {спочатку буфер – порожній рядок}

bufl := 0; bufp := 0;