Паскаль: типи дійсних, оператори розгалуження, функції та їх виклики, процедури, під задачі

if z>5 then k:=2

оператором розгалуження в скороченій формі, чи він має повну форму

if z>5 then k:=2 else k:=1 ?

Відповідь на це питання дає наступне неформальне правило.

Будемо рухатися по тексту програми від слова else назад до найближчого слова if, пропускаючи при цьому складені оператори. Цьому слову if та хибності умови, записаної за ним, і відповідає else-гілка. Але якщо на шляху ми зустріли слово else, то за цим самим правилом спочатку відшукаємо відповідне йому if, і лише після цього продовжимо наши пошуки.

За цим правилом у останньому прикладі else-гілка k:=1 відповідає хибності умови z>5, а не z>0. В операторі

if z>0 then

begin readln(x); if x=0 then k:=1 end

else k:=5

else-гілка k:=5 відповідає хибності умови z>0, а не умови x=0, пропущеної у складеному операторі. За цим самим правилом у операторі

if x>0 then {квадранти перший або четвертий}

if y>0 then k:=1 else k:=4

else {квадранти другий або третій}

if y>0 then k:=2 else k:=3

гілка з початком "else if y>0" відповідає хибності умови x>0, а хибності першої умови y>0 відповідає гілка " else k:=4".

2.2. Масовість задач і програм

При виконанні оператора розгалуження, булів вираз у якому не тотожно істинний або хибний, можливі принаймні два різних процеси обчислень. Який із них здійснюється, залежить від значень змінних, що входять в умову, тобто від стану пам'яті програми. Таким чином, оператор розгалуження задає різні дії, що їх має виконати комп'ютер при різних станах пам'яті.

Різні стани пам'яті після виконання тих самих операторів програми можуть утворюватися, якщо її змінним "присвоюються з зовнішнього світу" різні набори значень. Отже, з використанням оператора розгалуження можна описати розв'язання задачі для різних наборів значень, що надходять "із зовнішнього світу" (вхідних значень, або вхідних даних).

Програми, як правило, пишуться для того, щоб перекласти на комп'ютер розв'язання задач, які людина не хоче або не може розв'язати сама. Звичайно задача ставиться в загальному вигляді з указанням параметрів, від значень яких залежить хід і результат розв'язання, наприклад, "розв'язати квадратне рівняння ax2+bx+c=0, задане коефіцієнтами a, b, c". Параметри тут – коефіцієнти рівняння.

Задачі, що ставляться в загальному вигляді з параметрами, називаються масовими. Задача, поставлена не в загальному вигляді, а з конкретним набором значень параметрів, називається екземпляром задачі. Наприклад, "розв'язати рівняння x2+3x+2=0, задане коефіцієнтами 1, 3, 2".