ПАСКАЛЬ: ЦИКЛ "ПОКИ" ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

program simpi(input, output);

var k, m, cs: integer;

function issimple(n:integer):boolean;

...

end; {issimple}

begin

writeln('задайте номер(>0):');

readln(k);

cs:=1; m:=2;

while cs
begin

m:=m+1;

if issimple(m) then cs:=cs+1

end;

{cs=k, значення m – шукане}

writeln( k, '-е просте : ', m)

end.



Приклад 4.8. Як відомо, кожне натуральне число, більше 1, однозначно розкладається в добуток простих співмножників, наприклад, 13=13, 105=3 5 7, 72=2 2 2 3 3 тощо. Щоб побудувати розклад довільного числа, або його факторизацію, знайдемо його найменший дільник (очевидно, що він простій), запишемо його і поділимо на нього число. Подальші співмножники розкладу утворюються так само доти, поки в результаті ділень не утвориться 1. Наприклад, 36=2 18 (виписали 2), 18=2 9 (2), 9=3 3 (3), 3=3 1 (3).

Очевидно, що найменший дільник частки від ділення не може бути менше, ніж найменший дільник діленого. Тому після чергового ділення пошуки такого найменшого дільника можна починати не з 2, а з останнього дільника.

Алгоритм друкування розкладу n оформимо у вигляді процедури simpdivisors із параметром n ("divisor" означає "дільник"). Можливі дільники будуть значеннями змінної k.

Спочатку k=2. Потім, поки n>1, перевіряється подільність n на k. Якщо ділиться, то виписується значення k і виконується ділення, інакше k збільшується, тому що менших дільників уже бути не може.