ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОБ’ЄДНАНЬ СТОСОВНО НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРЯДКУ
Згадана декларація закликає міжнародне співтовариство розпо¬чати ініціативні кроки з метою термінового сприяння програмам активі¬зації співробітництва, більш активного вивчення можливостей додат¬кового фінансування заходів в області інформаційних технологій, зме¬ншення вартості пристроїв для користування Інтернет у країнах, що розвиваються, і сприяння навчанню у сфері інформаційних і комуніка¬ційних технологій. Обговорення цих проблем на засіданнях високого рівня знаменує собою лише початок майбутнього постійного процесу, пов'язаного з цією дуже складною областю. Етап засідань високого рі¬вня, що відкрився в ООН 5 липня 2000 р., був історичним з багатьох причин. Уперше на ньому були присутні глави держав. У ньому також взяли участь керівники низки міжнародних організацій, включаючи Міжнародний союз електрозв'язку та Всесвітню торгову організацію.
Спільні зусилля урядів, міжнародних ор¬ганізацій та приватного сектору мають ключове значення для розв'язання проблеми "цифрової прірви". Подоланню її сприяє вся сис¬тема ООН. У 1999 р. Програма розвитку ООН (ПРООН) прийняла на озброєння дієву стратегію підтримки національних партнерів. Ключо¬вими елементами цієї стратегії є: підвищення рівня інформованості щодо революційних змін в різних галузях знань; інформаційно-пропагандистська робота й розроблення відповідної політики; забезпе¬чення загального й такого, що не потребує великих коштів, доступу до телекомунікаційної інфраструктури Інтернет; всебічний розвиток націо¬нального інтелектуального людського потенціалу; збільшення числа інформаційних матеріалів, поданих місцевими мовами; пошуку творчих підходів до розв'язання проблем, що виникають.Зокрема, на регіональному рівні в контексті ініціативи "Інтернет для Африки" багато зусиль докладається для надання п'ятнадцяти країнам, розташованим на південь від Сахари, можливості підключення до Інтернет і нарощування потенціалу, потрібного для забезпечення функціонування відповідних технічних засобів. В Азійсько-Тихооке-анському регіоні в рамках Інформаційної програми в області розвитку для країн Азії та Тихого океану низці країн, включаючи Бутан, Східний Тимор, Лаоську Народно-Демократичну Республіку й Тувалу, надано допомогу стосовно підключення до Інтернету. ПРООН, діючи через свою Програму створення мережі для забезпечення стійкого розвитку і на основі партнерських зв'язків із приватним сектором, пропагує вільне використання загальнодоступних засобів програмного забезпечення і надає інформацію з питань стійкого розвитку багатьма мовами.
На сьогодні одним із найважливіших завдань загальної стратегії ООН є досягнення до 2004 р. ''глобальної з'єднуваності засобами зв'язку". Це не означає оснащення кожного будинку комп'ютером; йдеться про забезпечення для всіх розумного доступу до глобальних інформаційних систем, можливо, через адміністративні установи міс¬цевих органів влади, програми розвитку сільського господарства чи школи. Для розв'язання такого спадання потрібна величезна робота, але керівники ООН вважають цю мету реальною.
Не можна забувати й про те, що стрімкий розвиток високих тех-нологій, інформатизації та телекомунікації, поряд із безсумнівними пе-ревагами розширення можливостей для міжнародного співробітництва, створюють водночас передумови для виникнення принципово нової, інформаційної, конфронтації на міжнародній арені. Ця проблема висувалася на Самміті "великої вісімки" на Окінаві, де поряд з іншими документами була прийнята "Окінавська хартія глобального інформаційного співтовариства", що закликає "як в державному, так і в приватному секторах, ліквідувати міжнародний розрив у галузі інфор¬мації та знань". Важливість балансу доступу до інформації підкреслює й прийнята на Самміті тисячоліття "Декларація тисячоліття ООН", яка закріплює невід'ємне "право громадськості на інформацію", що випли¬ває із Загальної декларації прав людини. Людям потрібне створення такого сучасного глобального інформаційного суспільства, яке гаран¬тувало б загальний широкий доступ до інформації, вираження волі та рівну участь для всіх.
Залучення світу, що розвивається, до користування плодами ре¬волюції в області інформаційних технологій є важким завданням. Ос¬новні труднощі - у трьох ключових областях: комунікації, потенціалу та змісту.
Інформаційні технології мають соціальну значущість тільки тоді, коли вони легко доступні й дешеві. Отже, головним питанням є забез¬печення доступності інформаційних технологій для бідних. При на¬лежних механізмах регулювання приватний сектор може ефективно забезпечувати доступ до інформаційних технологій за прийнятними цінами у досить великих містах світу, що розвивається. Однак у мало-населених сільських і віддалених районах, через відносну бідність і ве¬лику вартість налагодження комунікацій, не можна покладатися винят¬ково на ринкові важелі. Якщо забезпечення загального доступу до ін¬формаційних технологій є довгостроковою метою, то найближчим за¬вданням стосовно країн, що розвиваються, має бути встановлення ко¬мунікацій не між окремими людьми, а між громадами.
Іншим важливим аспектом є потенціал. Технічна грамотність є обов'язковою умо¬вою, але треба виходити з того, що при навчанні не можна перестри¬бувати через етапи. Традиційна грамотність, оволодіння загальною базовою освітою, як і раніше, залишається передумовою розвитку. Тим самим, необхідним є створення при ООН установи, яка б займалася навчанням різних груп населення певних країн навичкам застосування інформаційної техніки.