Поняття інформації та основні форми її подання

1. Наукова інформація — утворюється в результаті нау¬ково-дослідної діяльності. Наукову інформацію можна визначити як передане в інформаційному процесі наукове знання.

2. Технічна інформація — створюється в сфері техніки і призначена для вирішення технічних задач (розробки но¬вих технічних пристроїв, машин, матеріалів і т. п.). Стру¬ктура і властивості наукової і технічної інформації дуже близькі, тому ці два види часто об'єднують терміном «на¬уково-технічна інформація».

3. Технологічна інформація — безпосередньо викорис¬товується в сфері матеріального виробництва для створе¬ння матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, ма¬шин тощо).4. Планово-економічна інформація — наприклад, про стан і перспективи розвитку промислових підприємств — використовується для планування і керування виробниц¬твом.

Слово «інформація» звичайно вживається з такими епі¬тетами, як «запам'ятована», «нова», «цінна» та ін., що харак¬теризують її властивості.

Властивість запам'ятовування є однією з важливих і характеризує інформацію як запам'ятований вибір одно¬го варіанта (або декількох) із багатьох можливих. Запам'¬ятовування означає зберігання обраного сталого стану системи до настання того процесу, у якому дана інфор¬мація може знадобитися. У реальній практиці ми завжди маємо справу з інформацією, що запам'ятовується. Про¬те часто розглядається інформація, що не запам'ятову¬ється і яку називають мікроскопічною. Вона має істотно інші властивості. Це можна пояснити на наступному прикладі. Інформацією (що не запам'ятовується) мо¬жна вважати набір положень і швидкостей молекул у по¬судині з газом на даний момент часу. Цей набір є одним із можливих варіантів стану даної системи. Важливо, од¬нак, що цей набір у системі не запам'ятовується, тому що через мікроскопічний відрізок часу (порядку 10-13 сек) ре¬алізується інший набір, і в силу нестійкості руху молекул система «забуває» про своє минуле.

Наступною важливою властивістю інформації є її ієрархічність. У будь-якому реальному процесі вибір варіан¬та доводиться робити декілька разів. Однак і на цьому шляху мож¬на зустрітися з розгалуженням і знову опинитися перед проблемою вибору. Тому кожний наступний вибір має сенс на базі вже зробленого раніше. Важливо також, що попередній вибір не зумовлює, як правило, наступний. Звідси випливає, що необхідно розрізняти рівні інформа¬ції. При цьому нижчий рівень є загальним для вищих рівнів, тобто він необхідний для реалізації (і/або генера¬ції) інформації на вищих рівнях.

Інформація буває умовною і безумовною. Приклад умовної інформації — код, яким користуються, щоб за¬шифрувати повідомлення. Кодом називається відповід¬ність між умовними символами і реальними предметами (і/або діями). Кількість різних варіантів коду, тобто наборів симво¬лів (і відповідностей), дуже велика. Вибір одного варіанта робитися випадково і запам'ятовується як передаючою, так і приймаючою стороною.

Безумовною є інформація про події, що реально від¬буваються. Часто цю інформацію називають значущою, щоб відрізнити її від кодової. Безумовна інформація не виникає випадково, вона рецепіюється з навколишньої дійсності. Пояснимо це на прикладі. Інформація «у такому-то місці трапився землетрус» є безумовною. Сама по собі подія є результат вибору, що відбувся в природі або випадково, або закономірно. Однак коли цей вибір вже зроблений, констатація його вже не містить елемен¬та випадку.

Кожне повідомлення містить як умовну, так і безумов¬ну інформацію. Визначити, яка інформація є умовною і яка безумовною, не так просто, як це здається на пер¬ший погляд.

Тут відіграють роль наступні обставини:

- по-перше, умовна інформація має тенденцію до уніфікації, що при¬родно, оскільки цінність її при цьому зростає;

- по-друге, уніфікована умовна інформація часто сприй¬мається як безумовна;

- по-третє, найбільш цікавим і гострим залишається питання про умовність (або безумовність) інформації в природничих науках; прийнято вважати, що, вивчаючи природу, ми одержуємо (рецепіюємо) об'єктивну (тобто безумовну) інформацію.