Поняття франчайзингу та його типи

Франчайзинг визначається як надання права на виробництво і (або) збут продукту (послуги) з наданням допомоги в організації та управлінні бізнесом. Тобто це метод ведення бізнесу, заснований на довгострокових відносинах між двома сторонами:

франчайзером /ліцензіаром (хто надає франчайзу);

франчайзі (хто отримує франчайзу);

Франчайзер — це незалежна фірма, яка виробляє продукцію (послуги) і надає право використовувати ім’я свого бізнесу та продавати (виробляти) свої товари (послуги) іншій фірмі.

Право використовувати ім’я бізнесу франчайзера (марку, марочну назву, марочний знак, товарний знак) і продавати/виробляти його продукцію на визначеній території називається франчайзою. Договір про придбання такого права означає, що одна особа (франчайзер) передає іншій (франчайзі) в обмін на пряму або непряму фінансову винагороду право користуватися системою франчайзингу з метою маркетингу певних типів товарів і/або послуг. Такий договір передбачає зобов’язання, принаймні, щодо:

використання загального імені або загальної вивіски на магазині, уніфікованого оформлення приміщень і транспортних засобів;

передачі головною фірмою «ноу-хау» підприємству-фран¬чайзі;

постійного забезпечення головною фірмою підприємства-франчайзі комерційною і технічною допомогою протягом дії договору про пільгове підприємництво.

Незалежна фірма або окремий підприємець стає франчайзі, якщо купує франчайзу та укладає відповідну угоду з фірмою-франчайзером. Безумовно, франчайзі менш незалежний і вільний у виборі виду підприємницької діяльності, ніж самостійний підприємець.

Отже, франчайзинг — не просто альтернативне рішення, це ще один із засобів в арсеналі виробника, оптовика або роздрібного торговця, який можна використати, щоб розширити свій бізнес. Звідси випливає, що система франчайзингу застосовна майже до будь-якого виду ділової активності, але це не означає, що будь-який бізнес буде успішним франчайзингом. Успішні системи франчайзингу звичайно створюються на основі свіжих ідей, запатентованого обладнання та асоціацій торгових марок. Вони демонструють нові підходи до існуючих концепцій. Франчайзинг як правова або маркетингова концепція не є новою. Що ж тоді тут нового? По-перше, поняття «франчайзинг» ширше використовується для опису угоди, що має ліцензійний характер. По-друге, існує концепція комплексного використання підприємницької форми франчайзингу — форма підприємства з ідентифікованим знаком (торговою маркою, фірмовою послугою) чи підприємства, яке володіє ліцензією (або франшизою), що дає право торгувати, використовуючи певну систему і торгову марку, яка асоціюється з нею.

Мартін Мендельсон , провівши аналіз теоретичного і практичного досвіду організації пільгового підприємництва, або франчайзингу, в США та Європі, доходить висновку, що основними ознаками франчайзингу є такі:

Відносини пільгового підприємництва засновані на контракті, який має містити всі умови, досягнуті внаслідок домовленостей.

Спочатку франчайзер повинен розробити систему успішного ведення бізнесу, яка ідентифікується з іміджем, вираженим у торговій марці, фірмовій послузі або фірмовому най¬менуванні.

Головна фірма повинна провести навчання франчайзі з усіх аспектів цієї системи до того як відкриється справа, щоб підприємець був готовий ефективно та успішно вести її, та допомогти у відкритті бізнесу.

Після відкриття бізнесу головна фірма повинна підтримувати постійні ділові відносини з франчайзі для того, щоб він мав підтримку з усіх аспектів ведення бізнесу.

Підприємству-франчайзі дозволено під контролем головної фірми вести операції, використовуючи імідж (торгову марку, фірмову послугу, фірмове найменування), який розроблено у головній фірмі і є її власністю, а також користуватися перевагами репутації, що асоціюється з усім цим.