Поняття франчайзингу та його типи

Не всі можуть бути підприємцями. Для цього необхідна готовність йти на ризик, постійний пошук новаторських ідей. Багато хто з людей більш обережні. Вони віддають перевагу такій формі підприємницької діяльності, яка дає більшу впевненість в успіху. Такою формою є франчайзинг — система договірних відносин з кооперації господарської діяльності великих і малих фірм щодо розподілу продукції та послуг. Франчайзинг — широко відома в усьому світі форма ведення бізнесу.

Термін «франчайзинг» походить від французького слова «франшиза» (franchise — пільга, привілея). У вітчизняній літературі значного поширення набули два терміни: «франчайзинг» і, як його аналог, «пільгове підприємництво».

У багатьох випадках ділові люди франшизами називають операції, що включають ліцензування або інші форми передання прав. Ці операції звичайно визначаються як ліцензійні угоди.

Загальні моменти ліцензійних угод можуть, наприклад, виникнути у разі винаходу нового обладнання. Якщо у винахідника не вистачає фінансових ресурсів або знань, щоб забезпечити максимальне використання можливостей свого винаходу, він укладає договір, надає ліцензію іншій стороні, дозволяючи виробництво, продаж або просто право використання винаходу в обмін на певний капітал, гонорар або те й інше. Завдяки такій угоді максимально використовуються навички і ««ноу-хау»» винахідника, з одного боку, та фінансові ресурси, виробничі, маркетингові та інші можливості ліцензіата — з іншого.

Ще один вид цих угод пов’язаний з використанням торгової марки для деяких товарів. Власник торгової марки, як і винахідник, купуючи патент, може передати право на виробництво товарів за його торговою маркою іншим виробникам. Технічна назва такої угоди — «зареєстрована угода користувача» або, якщо торгову марку не зареєстровано, «ліцензія». Угода користувача торгової марки включає умови, регулювальні стандарти з виробництва, комерційної діяльності, маркетингу, збуту та якості товарів. Цих умов необхідно дотримуватися з метою збереження стандар¬тів якості та репутації, що асоціюються з торговою маркою фірми.

У такій угоді є багато елементів угод пільгового підприємництва. Тому в угоди франчайзингу часто включають ці елементи і «зареєстрована угода користувача» звичайно присутня в тих випадках, коли франчайзер має зареєстровану торгову марку або фірмову послугу.

Названі вище категорії угод не охоплюють деякі традиційні методи або види практичної діяльності, які дали життя підприємницьким формам франчайзингу (це агентства, дистриб’ютори, ліцензійні угоди та угоди з ««ноу-хау»». Розглянемо коротко ці форми і порівняємо їх з франчайзингом.

Почнемо з агентств. Агент діє не від свого власного імені, він не продавець і не покупець товарів свого патрона. Він діє за його дорученням і від його імені. Відносини між сторонами в усіх типах франчайзингу ні в якому разі не мають рис, які існують в агентствах. В угоді про франчайзинг організації спеціально зазначають, що франчайзі не є агентом або партнером франчайзера, це — володар права на ліцензію франчайзера.

Дистриб’ютор — це оптове підприємство, повністю фінансово незалежне. Він має дистриб’юторські договори відносно певних товарів, у нього можуть виникати конфліктні і пов’язані з конкуренцією ситуації. Бізнес, яким займається дистриб’ютор, — це його власний бізнес, і він керується суто комерційними міркуваннями, коли вирішує прийняти або не прийняти якісь обмеження, що можуть бути нав’язані йому дистриб’юторською угодою. Реально — це взаємовідносини між продавцем і покупцем. Дистриб’ютор все купує за свій рахунок і приймає на себе повністю ризик — чи зможе він перепродати товар з достатнім прибутком. Відносини типу «продавець-покупець» можуть бути присутніми й у франчайзингу, але в більшості випадків це буде тільки один з розділів договору, а не вся його суть.

Домовленості з ліцензування та ««ноу-хау»» являють собою один і той самий тип угод. Ліцензія — це назва угоди, за якої одна сторона дозволяє іншій виконувати певні функції. «Ноу-хау» означає істотний і визнаний секрет, це пакет незапатентованої практичної інформації, накопиченої досвідом і перевіреної в діяльності головної фірми. Договір з «ноу-хау» — особливий тип ліцензійного договору, в основному він має місце відносно виробничого процесу або комплектуючого виробу.

Ці типи договорів виникають на основі використання патенту або торгової марки і звичайно дають дозвіл на виробництво товару або комплектовання. Ліцензіат (власник ліцензії) може зай¬матися не тільки одним бізнесом: він може поєднувати діяльність відповідно до ліцензійних договорів або договорів з «ноу-хау» з будь-якими іншими видами діяльності. Як і дистриб’ютор, ліцензіат — незалежний бізнесмен. Він не діє від імені або за дорученням особи, що передала йому права. Ця операція дуже близька до підприємницької форми франчайзингу, але відрізняється тим, що ліцензіат не зобов’язаний підкорятися якій-небудь нав’язаній системі. Ці форми угод ближчі до франчайзингу, ніж дистриб’ютори.У рамках договору про франчайзинг також має місце ліцензія, що дозволяє франчайзі торгувати, використовуючи торгове ім’я і певну форму організації підприємства. Має місце також договір про «ноу-хау». «Ноу-хау» є присутнім у всіх аспектах комерційної діяльності в умовах франчайзингу. Перед початком справи, франчайзі має набути відповідних знань, він отримує допомогу в розміщенні підприємства, плануванні його, оформленні, організації, обладнанні, у сфері маркетингу тощо. Він перебуватиме в центрі постійної уваги з боку франчайзера, за потреби матиме підтримку і керівництво у вирішенні проблем з просування товару, здійснення нововведень тощо. Особлива відмінність франчайзингу від всіх інших форм угод полягає в тому, що франчайзі діє виключно під торговою маркою франчайзера і на базі його господарської системи.