Вартість цінних паперів, її визначення
Існує кілька основних правил, яких варто дотримуватись при прийнятті таких рішень.
Зокрема, перше правило ("купуй!") говорить: якщо поточна ціна на цінний папір є меншою стосовно її внутрішньої вартості, то такий цінний папір потрібно купувати, оскільки в майбутньому ціна на нього неодмінно підніметься, і його можна буде продати з вигодою.
Друге правило ("продавай!") наказує: якщо поточна ціна на цінний папір перевищує величину його внутрішньої вартості, то такий цінний папір варто продати щоб уникнути збитків, оскільки в майбутньому ціна на нього обов'язково упаде.
Третє правило ("не торгуй!") встановлює: якщо поточна ціна на цінний папір має величину, рівну величині її внутрішньої вартості, то обидві знаходяться в рівновазі і не слід очікувати, що ціна зміниться. Це означає, що цінний папір правильно оцінюється ринком, і немає ніякої можливості дістати прибуток від продажу або покупки такого цінного паперу.
Четверте правило ("торгуй у борг!") радить: якщо величина поточної ціни на цінний папір перевищує величину її внутрішньої вартості настільки, що є всі підстави очікувати, що в майбутньому ціна обов'язково упаде, то такий цінний папір слід позичити в когось і продати, для того, щоб купити його згодом по більш дешевій ціні, повернути борг і дістати прибуток від різниці цін.
Незважаючи на те, що зазначені вище правила є нескладними, на практиці, як відзначають фахівці, їх буває не так-то легко застосувати, оскільки в більшості випадків не вдається правильно визначити економічну (внутрішню) вартість цінних паперів.
4. Визначення вартості акцій та облігацій
Вартість активів, таких, як звичайні акції або облігації, залежить від трьох основних чинників: грошового потоку від активів, темпів приросту грошового потоку, ризику або непевності грошового потоку.
Збільшення грошового потоку звичайно підвищує ціну цінних паперів. І навпаки, ціна падає, якщо грошовий потік стає непевний. Ця взаємозалежність є основна для оцінки активів. Відповідно, необхідно домагатись якомога більшого грошового потоку, водночас контролюючи ризик.
Грошовий потік від звичайних або привілейованих акцій вимірюється щорічним дивідендом та приростом ціни акцій. Грошовий потік від облігацій, довгострокових цінних паперів, які випускає одержувач позики, складається із суми відсотку, який одержує покупець облігації за рік.
Для визначення поточної ціни активів слід дисконтувати майбутні грошові потоки до теперішньої вартості за відповідною ставкою, що враховує всі аспекти ризику. Отже, ціна акції така ж, як теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.
Оцінка вартості звичайних акцій
Покупці звичайних акцій інвестують у компанію, яка випускає акції, тобто вони стають власниками компанії. Дивіденди на звичайні акції не гарантуються. Дивідендна політика кожної компанії залежить від її прибутків та наявності коштів. Дивіденди, що сплачуються за певний рік, можуть бути вищі або нижчі, ніж дивіденди, що сплачувались за попередній. За окремі роки дивіденди можуть бути взагалі не виплачені.
З плином часу річний дивіденд від акції може лишатись незмінним, може рівномірно зростати або зростати досить швидко вподовж кількох років, потім знову зростати рівномірно. З огляду на все це вирахування ціни звичайних акцій потребує обережного прогнозу майбутніх дивідендів.
Оскільки припускається, що компанія існуватиме вічно, ціна звичайних акцій не залежить від того, скільки років інвестори збираються володіти акціями. Ціну звичайних акцій здебільшого визначають три фактори: річні дивіденти, темпи приросту дивідендів та ставка дисконта. Ставка, за якою дисконтуються майбутні дивіденди, називається необхідною ставкою доходу.Якщо компанія має високий рівень ризику, інвестори сподіваються на високу необхідну ставку доходу. Щоб заохотити інвесторів вкладати гроші у ризиковані справи, треба пропонувати високу компенсацію