Вексельний обіг в Україні і перспективи його розвитку

У міжнародному масштабі вексельний обіг за останні десятиріччя суттєво розширив сфери використання, світове співтовариство консолідувало зусилля по вдосконаленню єдинообразного вексельного законодавства і у 1988 р. Організація об’єднаних націй прийняла Конвенцію ООН “Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (Конвенція ЮНСІТРАЛ)”.Обмежені можливості використання векселів в Україні, а також відсутність чіткої законодавчої бази з питань вексельного обігу гальмують ратифікацію приєднання України до Конвенції ООН, незважаючи на те, що згода на приєднання до Конвенції ЮНІСТРАЛ Україна підписала ще 9 грудня 1988 р. Але навіть у випадку прискореного створення достатньої законодавчо-нормативної бази вексельного обігу, що забезпечує стиковку з іншими законодавчими актами України та світового співтовариства, необхідний час для того, щоб вексель став невід’ємною складовою частиною у господарському обігу України, щоб підприємства навчились свідомо та добровільно використовувати вексель у фінансових відносинах з партнерами.

За оцінками німецької консультаційної групи з питань економіки, яка працює при уряді України,частка взаємної заборгованості підприємств України у порівнянні з валовим внутрішнім продуктом 1995 р. складала: дебіторська —25%, кредиторська — 34%. Група вважає, що показники в цілому знаходяться на рівні промислово розвинених країн, а також європейських країн з економікою, що трансформується — Угорщина, Чехія, Польща, де сума комерційних кредитів (а саме так класифікуються взаємні борги підприємств) знаходиться в інтервалі від 20 до 30% валового внутрішнього продукту. На жаль, відсутність грошових коштів у підприємств, зростаючі неплатежі — це гіперінфляційне економічне слідство, яке взаємозаліками з використанням векселів не ліквідувати.

Економічні, політичні та соціальні причини неплатежів відомі, але керівники підприємств – боржників по інерції впевнені, що кошти для погашення боргових зобов’язань колись, де-небудь знайдуться і держава, як звичайно, “тим чи іншим засобом” в останній момент врятує їх або просто спише борги.

Досвід інших країн показує, що кліринг може діяти тільки недовгий час, а потім призводить до негативних наслідків. Взаємозалік, як “захід” не може бути ефективним. Лікування повинне бути системним, комплексним з використанням послуг фондового ринку, радикальних засобів санації, банкрутства боржників.

Основний напрямок вирішення проблеми відомий — інтенсифікація ринку цінних паперів (“локальних грошей”), що дозволяє державі почуватися вільніше навіть при проведенні реструкційної політики. Але для цього необхідно зробити ряд конкретних кроків у галузі розвитку фондового ринку. У світовій практиці діють дві основні моделі організації ринку цінних паперів — “німецько – японська”, при якій визначаючими суб’єктами є банки, та “англо – американська”, яка дозволяє іншим фінансово – кредитним інститутам відігравати активну роль на фондовому ринку. В останньому випадку державне регулювання ринку цінних паперів виявляється більш жорстким. Це особливо важливо у процесі становлення ринкових відносин в Україні, коли на фінансовій сцені фондового ринку виступає порівняно невеликий ансамбль малопотужних комерційних банків. Їх дії повністю підконтрольні Національному банку України та іншим владним структурам (Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Державна податкова інспекція).

Взагалі, другий шлях більш прийнятний для держави. Інтенсивний розвиток у цьому випадку отримують окремі види цінних паперів, серед яких провідне місце за обсягом фінансових операцій посідає вексель.

Спеціалізованих організацій, створених для обслуговування та розвитку операцій з векселями недостатньо. Тільки у 1995 р. в Україні почала створюватись мережа таких спеціалізованих фінансових організацій.

Провідне місце серед них посідає асоціація “Український вексельний центр” (надалі — “Укрвексель”), створена з метою сприяння розвитку в Україні ринку цінних паперів, відродження національного вексельного обігу як випробуваного платіжного засобу, інструменту зниження темпів інфляції та залучення інвестицій, а також для розв’язання методичних, організаційних та практичних питань , що виникають при здійсненні господарських та фінансових операцій з використанням векселів.

Засновниками Укрвекселя виступили: Академія підприємництва та менеджменту України, Українська фондова біржа, Асоціація консультаційних фірм України “Укрконсалтинг”, Консалтингова компанія “Стрілець”, Акціонерний комерційний агропромисловий банк “Україна”, Акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Євроінвест”.

За час свого існування Укрвексель узагальнив практику застосування національного та іноземного законодавства з вексельного обігу, розробив конкретні пропозиції та проекти законодавчих і нормативних актів з найбільш актуальних питань обігу векселів в Україні, які подано до Кабінету Міністрів України, НБУ, та Комісії Верховної Ради України з питань фінансової та банківської діяльності.На виконання Указу Президента України “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16 березня 1995 року в межах експерименту на 1995 р. Укрвексель провів ряд заходів, консультацій та нарад з керівництвом і фахівцями Міненерго, Мінпрому, Мінвуглепрому з питань застосування векселів з метою зменшення сум неплатежів. Наслідком проведеної роботи стала Генеральна угода про подальший розвиток вексельного обігу, яку зазначені міністерства та Укрвексель уклали 1 вересня 1995 р.