ринок облігацій
За прогнозами Cbonds, найближчим часом розвитку ринку корпоративних облігацій Узбекистану заважатиме низький рівень розвитку інших сегментів фінансового ринку. Однак досить значний масштаб економіки країни сприяє створенню умов для розвитку ринку корпоративних облігацій. Припускається, що формування цього ринку триватиме, але у найближчі півтора-два роки він навряд чи буде відігравати значну роль в економіці країни.У Киргизстані розвиток ринку корпоративних облігацій фактично почався у 2001 році. Саме тоді було розміщено чотири емісії облігацій обсягом близько $2,3 млн. У 2002 році розвиток ринку тривав. Однак темпи його зростання залишилися незначними. Було здійснено випуск облігацій чотирьох емітентів на суму $1,25 млн. На кінець 2002 року в обігу перебувало 11 емісій облігацій загальним обсягом $3,6 млн.
Багато в чому Киргизстан у своєму розвитку орієнтується на досвід сусіднього Казахстану, тому є підстави очікувати, що ринок корпоративних облігацій тут також буде підтягуватися до показників сусіда. Однак малий масштаб економіки країни може бути перешкодою на шляху формування внутрішнього ринку корпоративних облігацій й не виключено, що киргизькі компанії вийдуть зі своїми позиками на ринки Казахстану чи Росії.
У Молдові перші емісії корпоративних облігацій було зроблено у 2002 році, їх обсяг склав близько $1 млн. У найближчі роки можна очікувати активізації молдовського ринку корпоративних облігацій, хоча маленький розмір економі-ки країни та невизначеність статусу Придністров’я можуть стати істотною перешкодою на цьому шляху.
Досить часто проводяться порівняння обсягів ринків корпоративних облігацій країн СНД з відповідними показниками західних країн, насамперед США. Проте у більшості країн з розвиненими фінансовими ринками обсяг ринку корпоративних облігацій складає не менше 10% ВВП і може досягати 70–80% ВВП. Тому подібні порівняння свідчать про значну нерозвиненість ринків корпоративних облігацій у всіх країнах СНД, навіть у Росії і Казахстані.
Більш доцільним є порівняння не з розвиненими країнами, а з країнами, що розвиваються. Такий підхід дозволяє зробити висновок, що в країн СНД є орієнтири для зростання. Зокрема, у Бразилії ринок корпоративних облігацій складає 2,8% ВВП, у Мексиці – 1,9%, в Індії – 1,3% ВВП.
Фактори зростання На розвиток ринку корпоративних облігацій впливає ціла низка факторів, які можна згрупувати у три основні групи.
По-перше – економічні фактори. Серед них найбільше значення має макроекономічна стабільність. Однак у ряді країн ринок корпоративних облігацій розвивався в умовах високої нестабільності. Іншим важливим економічним фактором є наявність великих корпорацій – потенційних емітентів облігацій. Істотним фактором може бути і розмір економіки країни: у великих країнах є умови для формування внутрішнього фінансового ринку, в той час як у маленьких критична маса для внутрішнього фінансового ринку може не сформуватися і цінні папери національних компаній торгуватимуться на зарубіжних ринках (АDR, єврооблігації).
По-друге – фактори, що визначають державне регулювання фінансової системи. Велике значення для розвитку ринку корпоративних облігацій має регламентація діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, регламентація процесу емісії облігацій та оподатковування операцій з ними. Для успішного розвитку ринку процес емісії не повинен бути надмірно зарегульованим, а процедура реєстрації не повинна займати занадто багато часу. Податки на випуск цінних паперів мають бути мінімізовані чи скасовані, облігації не повинні опинитися у менш сприятливому режимі оподатковування, ніж банківські кредити.
По-третє – фактори, які визначають ефективність фінансової системи. Найбільше значення мають тип фінансової системи, рівень розвитку кредитних відносин, рівень розвитку ринку державних цінних паперів та ринку акцій, наявність інституційних інвесторів.
Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб’єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.
Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника - держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий ринок, - досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегменту економіки.