Типи правового регулювання ринку цінних паперів
В окремо взятій країні державно - правове регулювання ринку цінних паперів, як правило, здійснюється не одним, а певною су¬купністю нормативних актів. Причому така сукупність складаєть¬ся із (а) сукупності законів, що регулюють вказану сферу відносин, (б) сукупності підзаконних актів, які видаються з метою правиль¬ного застосування законів, а також впорядкування відносин, що залишилися неврегульованими останніми, (в) сукупності актів (роз'яснень) судових органів.
Інституційно-правове регулювання здійснюється самоврядни¬ми організаціями, як правило, внаслідок реалізації повноважень, наданих законами чи підзаконними актами, або внаслідок делегу¬вання повноважень відповідним державним органом. Буває та¬кож і так, що державно-правове регулювання не охоплює певні важливі відносини на ринку цінних паперів, тоді замість нього впорядкування може здіснюватися нормами і принципами інституційно-правового регулювання.
Найбільш поширеними випадками інституційно-правового регулювання є здійснення його фондовими біржами, іншими само¬врядними організаціями, включаючи ті, що об'єднують професій¬них учасників, наприклад, Асоціація ділерів, Асоціація брокерів, Асоціація депозитаріїв, Асоціація реєстраторів, Асоціація інвести¬ційного бізнесу тощо.[ 2 ] Інституційно-правове регулювання здійсню¬ється у відповідності з державно-правовими нормами і принципа¬ми. Джерелами такого регулювання виступають, наприклад, Пра¬вила торгівлі цінними паперами, статути само регулюючих організа¬цій, Положення про арбітражні суди, які можуть створюватись і діяти при самоврядних організаціях тощо. На відміну від держав¬но-правового регулювання, яке головним чином засноване на можливості застосування примусово-владного впливу на учасни¬ків ринку, інституційно-правове регулювання значною мірою засноване на зацікавленості учасників у додержанні інституцій-но-правових норм, що в свою чергу зумовлюється добровільним характером участі в саморегулюючих організації. Наприклад, емі¬тент, який бажає, щоб випущені ним цінні папери котирувалися на фондовій біржі, добровільно погоджується з правилами біржо¬вого котирування та торгівлі, встановленими фондовою біржею.
Його не треба примушувати подавати біржі необхідну інформацію, звіти, проходити встановлені процедури, дотримуватися визначе¬них біржею стандартів. Аналогічним чином, учасники, наприклад, асоціації інвестиційного бізнесу зацікавлені в тому, щоб додержу¬ватися правил і норм, встановлених асоціацією, оскільки розуміють, що їх додержання є більш вигідним, аніж порушення.
Структурна залежність трьох типів правового регулювання виражається таким чином. Національне державно-правове регу¬лювання не повинно суперечити міжнародно-правовому; інституційно-правове регулювання не повинне суперечити міжнародно-правовому і національному державно-правовому.
Література
1.Документы Европейского Союза .- М., 1994. – Т. 1.
2.Уайтинг. Осваиваем банковское дело. – М.: Банки и биржа, ИО «Юнити», 1996.
3.Синки Дж. Ф. Мл. Управление финансами в коммерческих банках. – М., 1994.
4.Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 1998.
5.Палфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. – М.: ИНФРА_М, 1996.
6.Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18. 06. 91 // Голос України. – 1991. - № 133.
7.Банк очима економіста і бухгалтера / Жан-Клод Вігуу та ін, - К.: Основи, 1997.
8.Основы законодательства капиталистических стран о банковской системе. – М., 1992.
9.Ключников И. К., Торкановский В. С. Коммерческие банки США в системе государственно-монополистического акпитализма. – Л., 1982.
10.Валютное законодательство зарубежных стран: Сб. норматив. Актов. – М., 1991.